— Дай зробити справу, Косяк, — попросив його той.
Пашка кинув його і вийшов з кімнати до натовпу паханів, котрі чекали своєї черги.
— Знайшла кому вірити, — посміхнувся Черчиль, коли я розповів про це. — Нарику.
— Клюнула на те, що наречений московський, скоро звільняється, — додав я.
— Йому до свободи, як нам до України. Не один рік буде творити свої чорні справи, — зауважив Черчіль.
Пашка народився і виріс у Москві. Батя в нього викладав в одному з вищих навчальних закладів, мати працювала секретаркою в міністерстві закордонних справ. Хлопчик був єдиною дитиною в сім'ї. На нього покладали великі надії. Але він з ранніх років пристрастився до наркотиків. Почав красти, за що і отримав термін.
Батьки дуже горювали за сином, від його несправедливої, як їм здавалося, долі. Вони намагалися підтримати його, щоб він міг нормально харчуватися і одягатися, взуватися. Раз на місяць надсилали йому гроші на адресу хорошого знайомого. Всі гроші Пашка переводив у наркоту.
Після першої зустрічі Пашка написав Олені пристрасний лист. Він клявся їй у любові, писав, що жити без неї не може. Що вона дуже гаряча жінка, зустріч з якою назавжди залишиться в його серці. Нехай вона пробачить його за прикре непорозуміння. Його побили свої, щоб погратися з нею.
Олена передала Колі відповідь, яку той прочитав уголос, викликавши невдоволення Косяка. Жінки на писала: «Покидьок! Щоб я тебе більше не бачила і не чула. Не дай Бог, ти зустрінешся мені де-небудь. Вирву твої хе-хе, понівечу морду так, що навіть твоя мама тебе не впізнає».
Всі присутні голосно розсміялися. Пашка висмикнув з рук Колі листочок і порвав його на дрібні шматочки.
Шкода, звичайно, Олену. Але хіба у Клави положення краще. Рябий не обманює її. Не говорить красивих слів. Він у міру свого службового становища ґвалтує її грубо і цинічно.
Правда, останнім часом він до неї не пристає. Злякався, що може покінчити з собою. Йому доведеться відповідати. Але чи надовго не підходить?
Ненав'язливо натякнув присутньому при розмові Соломону, як ідуть наші справи.
— Займаюся за планом, — відповів він. — Скоро побачиш результат.
Душа моя радіє. Треба ставити все на своє місце. В житті повинна панувати справедливість. Хто хоче, нехай тоне в болоті, а мені залишилося зовсім небагато до звільнення. Я хочу на волі жити по-людськи: любити і бути коханим, мати свій куток, дружину, дітей. Щоб все було, як у всіх інших — чесних і вільних громадян.
Пишу, а самому не віриться. Невже все це може збутися?!
16.05.1952 рік
Отримавши гіркий досвід, Олена і Іра більше боялися зв'язуватися з карними злочинцями. Листування припинилося. Вони не ходили дорогою біля хімкомбінату. Тільки одна Гульнара продовжувала передавати маляви Івану.
Іноді вона одна тонкими ногами топала вздовж високого цегляного паркану з колючим дротом і не боялася махати рукою своєму коханому.
Механізатор мені по секрету розповів, що хоче одружитися на Гульнарі. Вони живуть з матір'ю у власному будинку. Заміжня вона жодного разу не була. Мріє про відданого їй чоловіка. Що Іван старше її, це її не бентежить.
— Тільки тобі розповідаю, — сказав Чуб.
— А казав, що життя закінчується, — посміхаюся я. — Воно тільки починається.
— Постукай по дереву, Кулінар! Не сглазь!
— Гульнарі і її матері дуже потрібний такий, як ти, чоловік. Майстер на всі руки. Трудівник безвідмовний. Людина, яка вміє цінувати домашній затишок і вірність.
— Помовчи, Кулінар! Я стільки пережив, що вже не вірю в майбутнє…
Пізніше з'ясувалося, що навіть мені, його кращому другу, Чуб розповів не все. Він призначив побачення Гульнарі. І тримав це в строгому секреті. Навіть Машиніст цього не знав. Він заплатив знайомому вільнонайманому, щоб той привів жінку і після роботи повів її, щоб про це не знала жодна жива душа.
Соломон в черговий раз послав мене до Пашки передати тому інформацію, яка мала ультимативний характер. Почувши її, Косяк довго лаявся. Посилав мене подалі.
— Причому я, — відповідав йому. — Мене попросили, слово в слово тобі передав. Ти на мене не гони пургу.
В цей час до Пашки підбіг один з дружків.
— Слухай, це не по-братськи. Чуб запросив шмару. Сам її тягне. З нами не поділяється.
— Я дав можливість всім спробувати, — загорівся Косяк. — Ми зараз поставимо Чуба на місце.
Косяк забув про мене і рішуче попрямував в підвальне приміщення.
Я залишився стояти на місці. Думав про Чуба. Друг, називається, мені нічого не сказав, а нарикам все відомо. Тим не менш, я знав характер механізатора МТС і звичаї Косяка і його зграї. Без бійки не обійдеться. Іван ляже трупом, але свою наречену нікому не віддасть.