26.05.1952 рік
Мене знову перевели на млин. Давно вже не був на комбікормовому заводі. Зайшов в дерев'яну будівлю. Посередині — все та ж дробарка. Штабеля мішків у стін з правої і лівої сторін.
— Вася Цвях радісно подав мені руку.
— Чув, Ольвача вбило струмом високої напруги. Дострибався, козел.
Мені розповідали. Заскочив у трансформаторну будку. Потрапив під струм високої напруги.
— Туди йому й дорога. Як таких людей земля носить. Нічого людського.
Вітаюся з жінками, які вже приготувалися до роботи, чекають, поки Вася Цвях включить дробарку. Серед них нічим не виділяється Клава.
Підходжу до Клави. Обіймаю її. Тепер я нікого не боюсь.
— Чула, що Ольвача струмом убило?
— Чула. Весь табір тільки про це і теревенить.
— Але для нас може настати важкий час. Слідчі швидко зроблять висновок, що це я його вбив. Із-за ревнощів.
— Ти ж його не вбивав?
— Не вбивав.
— Невже будуть тягати?
— Швидше за все, будуть.
— За мене ти не турбуйся. Я їм нічого не скажу. У нас з тобою були випадкові зв'язки.
— Більше нічого.
— Я теж так скажу. Ми з тобою повинні говорити одне і теж.
Ми знову працюємо разом з нею. Дуже радісні і зворушливі хвилини. Кожен дотик до неї приносить мені задоволення. Хочеться бути з нею якомога довше. Дивитися в її великі карі очі, торкатися її пальців, говорити їй приємні слова.
Ми в такому ж ритмі, як і раніше, чітко виконуємо свою роботу. Приймаємо мішки з мукою, зав'язуємо їх, потім я ношу мішки і складую в штабель.
Брязкіт дробарки здається мені музикою, не помічаю хмару пилу, в якому ми всі перебуваємо. Мені б хотілося, щоб цей процес тривав нескінченно.
Але Вася Цвях вимикає дробарку, даючи всім кілька хвилин відпочинку. Підходжу до Клави. Очі її світяться радістю, але в них я бачу глибоко приховане занепокоєння.
Її моя інформація хвилює. Вона теж розуміє, що приховати її відносини з Ольвачем не вдасться. Її будуть викликати до слідчого, погрожувати, вимагати, щоб вона зізналася, що підмовила зека, щоб той розправився з ґвалтівником.
Все залежить від того, як складуться обставини. Якщо начальству табору вдасться відзвітувати за смерть Ольвача, як за нещасний випадок, нас ніхто не буде ні в чому звинувачувати.
Але можуть знайтися любителі правди і законності, які коли-то заглядали капітану в рот, які будуть говорити, що у нього було багато недоброзичливців, це вони влаштували смерть від струму високої напруги.
У нас з Клавою єдиний вихід — триматися до останнього. У смерті Ольвача ми не винні…
Існує презумпція невинності. Але коли ти сидиш перед слідчим, і він уже вважає тебе злочинцем, ти мимоволі відчуваєш себе винним. Тут важливо набратися сили і твердості, щоб кинути в обличчя слідаку: не чіпляйся до мене. Я не винен.
Незабаром мене викликали до слідчого. За маленьким столиком сидів молодий хлопець, якого величають Олексій Васильович. У нього кругле задоволене обличчя. Він зручно сидить за письмовим столом. Звисока дивиться на мене. Він дістав мою справу. Відкрив.
Мені здається, що він вже прийняв чарку для тонусу.
— За розкрадання сидиш? — Питає він мене.
Начальник складського господарства підставив. Я не крав.
— Скажи кому-небудь іншому.
— Вік волі не бачити.
— Гаразд. Де ти був, коли загинув Ольвач?
— В цей час ми вантажили щебінку. Я нікуди не відлучався з роботи.
— З ким?
— Разом зі всією бригадою.
— В яких стосунках ти знаходишся із Зоріною?
— Ми разом з нею працювали деякий час на млині. Звичайні відносини.
— А навіщо в порушення режиму додому до громадянина Козлова ходили.
— Було діло. Перепихнулись.
— Перепихнулись? Так?
— А чого собі відмовляти, якщо є можливість?
— Після звільнення збираєтеся одружитися.
— Самі розумієте. Звичайний прийом. Підманув жінку.
— Навіщо Ольвач вдарив вас у своєму кабінеті?
— Порушив режим. Ступив на попереджувальну смугу. Він побачив. Почав погрожувати наганом. Потім викликав у кабінет і давай виховувати. Я його вертухаем обізвав. Ось він і заїхав мені у вухо.
— На підстанції часто бував?
— Жодного разу. Нас до електроустаткування не допускають. Даремно ви, товаришу слідчий. До смерті Ольвача ніякого відношення не маю.
— Розберемося.
Слідчий мене «ганяв» близько години.
Вийшов у пригніченому стані. Мокрий. Точно такий, але інший молодий слідчий ганяв мене, коли розглядали справу про розкрадання соляри.