Невже мене знову запроторять за колючий дріт!? За вбивство менше десяти років не дадуть.
Як же буде викручуватися Клава? Адже її пов'язували з Ольвачем постійні відносини. Ох, і принизить же її Олексій Васильович. Буде смакувати кожну дрібницю її принижень. У неї більше передумов, щоб загриміти на новий термін.
Мене чекав Соломон.
— Напевно, мені волі повік не бачити? — сказав, витираючи піт з обличчя і важко зітхаючи.
— У нас закон, що дишло. Якщо потрібно знайти винних, запроторять кого завгодно. Але для того, щоб засадити тебе, у них немає жодних серйозних підстав.
— Всі його закиди спускав. Він нічого не міг мені доказати.
— Молодець! Ти не скоював ніякого злочину. Так і тримайся. Тільки тоді ти вийдеш на волю. Вони нічого тобі не можуть зробити.
29.05.1953 рік
Зазнавши невдачі з першою передачею, нарики вирішили взяти реванш. Зібрали гроші. По транссибірській магістралі вже мчав у купейному вагоні за Урал з далекого Ленінграда гонець зі спецтоваром.
На цей раз вирішили зробити висновки з минулого провалу. Через вільнонайманих Косяк влаштував зустріч з гінцем на хімкомбінаті. Товар повинні були передати з рук у руки.
І ось у підвальному приміщенні основного виробничого корпусу Косяк зустрів високого худого чоловіка кавказької зовнішності: з прямим носом, смаглявим обличчям і волоссям кольору смоли.
— Паша, — простягнув руку незнайомцеві Косяк.
— Серега Абрамян, — подав міцну руку незнайомець.
Поговорили про погоду в Ленінграді. Тільки потім Косяк перейшов до головного.
— Підігрів приніс? — запитав.
Гість поліз у портфель і дістав пляшку з-під горілки, заповнену рідиною і засургучену, як звичайна казенка.
— Не казенка тут? — засумнівався Пашка.
— Слухай, не ображай мене. Все зроблено, як домовлялися.
Косяк жадібно схопив пляшку. Але гість твердою рукою повернув її назад.
— Деньги спочатку, потім — товар.
— Скільки? — запитав Косяк.
— Шматок.
— Ми ж за вісімсот домовлялися.
— А те, що я перед тобою сиджу в зоні, нічого не варто?
— Але ми ж домовлялися за вісімсот, — стояв на своєму Косяк.
— Восемсот коштує товар. Решта — доставка.
Пашці страшно не хотілося переплачувати. Тим більше, гонець повністю залежав від них. Вони могли зробити зараз з ним що завгодно. І він вирішив віддати тільки початкову суму.
— Давай зробимо так, як домовлялися. Вісімсот рублів і по руках.
— Криса. Я проїхав стільки кілометрів, погодився зайти в зону, а ти мені торги влаштовуєш.
Косяк повернувся до дверей, дав знак братві. Вона на чолі з Босим ввалилася в приміщення.
— Він вимагає від мене шматок. Віддамо?
— Ми і так товар заберемо, — сказав Босий. — Він у наших руках.
— Ти чув, Серега. Давай пляшку.
Серега нічого не хотів чути і наполягав на новій ціні. Він знав, що потрапив у безвихідну ситуацію: в зоні, один проти злочинців, які не хочуть розуміти його доводів. Що б це йому не коштувало.
Пашка, зі свого боку, розумів, що доля гінця зараз повністю залежить від них. У гінця немає іншого виходу. Він у їх руках. Або віддасть за ту ціну, що домовлялися, або вони взагалі йому нічого не заплатять і силою заберуть пляшку.
Після безуспішних переговорів, Косяк кивнув братві головою, а сам силою хотів відібрати у гостя портфель.
Він потягнувся рукою до портфеля, але отримав несподіваний різкий удар в груди тонкою гострою заточкою. Він миттєво впав на бетонну підлогу.
Братва оторопіла від такої розв'язки. Навіть Босого миттєво пройняв піт. Але він не відмовився від своїх намірів. Він потягнувся до гостя, але зустрів запеклий опір. Серега різко встав з-за столу, тримаючи в руках заточку, з якою капали краплі крові.
— Не падходи, зарежу, — попередив він.
Всі притихли, убиті таким поворотом торгів. Нарикам не вдалося взяти реванш за невдалу попередню передачу.
Розв'язка цієї вийшла трагічною. Вони не тільки не отримали підігрів, але і назавжди втратили свого ватажка.
Йти на заточку ніхто не наважився. Братва очистила приміщення, залишивши на підлозі мертвого Пашку.
Інформація про цю подію дійшла до охорони. Небезпечного злочинця затримали. Подзвонили до Ленінграду, щоб навести довідки. Як з'ясувалося, Серега Абрамян вже відсидів своє за вбивство. Тепер був на підхваті у продавців наркотиків.
09.06.1952 рік
Я знайшов Клаву на млині. Зміна працювала, люди були покриті борошняним пилом. Разом з ними трудилася Клава, яка за останній час стала ще худішою. Я ледве впізнав її в літньому вбранні: у сірій спідниці, чорній куртці і світлій косинці.