— Розруха, книгарні закриваються, шкільні бібліотеки зубожіли до краю, — Надія сухо викладала факти.
— А чого ж дивуватися? Тут навіть у Національній бібліотеці імені Вернадського через брак коштів передплату зарубіжних видань призупинено, — похизувався він своїм доступом до столичних джерел культури.
Надія дивилася на вгодованого чолов’ягу що розвалився в зручному кріслі. Міркує зараз, напевне, чи є сенс запросити землячку на обід кудись у ресторан, чи провести зустріч за скороченим варіантом, бо, мовляв, часу обмаль.
Він поцікавився:
— Ну культура, звісно… З цим зараз сутужно скрізь. А як сільське господарство?
Надія посміхнулася:
— Теж, мабуть, як і на Київщині — половина полів не обробляється, бо нема кому працювати на землі.
— А як промисловість?
Ага, зондує ґрунт — потрібно ж бути в курсі того, що хвилює виборців.
Надія з нудьгою зітхнула:
— Бавовняний комбінат приватизовано за копійки. Тепер пакети його акцій за ринковою ціною перепродують «потрібним» людям. Консервний комбінат кілька років тому прихопив відомий тобі бізнесмен. Тепер уся продукція іде на експорт. Більшість підприємств збанкрутували й перетворилися на купу мотлоху. Ще не так давно в Міністерстві аграрної політики піарили проект відродження комбайнового заводу. А сьогодні там зарплату не виплачують, житло не будують, у гуртожитках через борги вимикають світло і гарячу воду. Люди виходять мітингувати й оголошують голодування. Швейна фабрика… На її території тепер зводять розважальний центр з гральними автоматами. Електромеханічний завод клепає якісь другосортні деталі, його зневірене керівництво мріє про інвестора. Суднобудівний — виставили на продаж. Ніяк не погасять заборгованість з виплати пенсій. Люди масово виїздять на заробітки до Польщі, Греції, Португалії, Італії, а найбільше — в Росію… Теж, напевне, скажеш що таке нині скрізь?
Парламентарій почухав потилицю, потрусив ногою в лискучому черевику, крутнувся в кріслі, дістав із найближчої шафи грубенький бюлетень з діаграмою — черговий випуск відомої соціологічної служби з результатами опитувань виборців.
— А за кого голосують?
— Васю, хіба ти не знаєш? Херсонщина забезпечує підтримку всього лівого спектра парламенту! Там тільки й пасуться соціалісти, комуністи, соціал-демократи… Із центристських політичних структур непогано себе зарекомендувала народно-демократична партія, найгірші позиції в рухівців. Ну, обстановку сяк-так вивчив? То, може, почнемо?
Василева лисувата голова схилилася над столом. Блимнули скельця окулярів. Волохата рука знехотя зібгала аркуш із щойно роздрукованим текстом. Це були запитання журналістки, напередодні надіслані з Херсона електронною поштою.
— Надю, навіщо ставити запитання, на які відповісти я не зможу? На біса ти мені мізки париш? — він пронизливо втупився в неї через стіл поверх скелець окулярів.
— Що ти маєш на увазі?
— Та ось хоча б це: «Чи існують, на ваш погляд, якісь розбіжності між парламентом і Президентом?» Так от, я відповідаю: ніяких розбіжностей нема! А хто хоче їх виявити, нехай спочатку подумає, чого домагається, роздуваючи цю тему.
Хто б сумнівався! Бюрократ і демагог залишиться бюрократом і демагогом, хоч би в який колір його перефарбовували соціальні зміни. Вузенькі щілинки очей над дорогою оправою — оптичний приціл снайперської гвинтівки. Тебе взяли на мушку. Тебе візьмуть і за горло, якщо ти й далі морочитимеш голову зайнятій людині.
Смішно було б запитувати у Василя про його політичну орієнтацію. Він із тих, хто завжди «сам за себе», і в пошуках кращого місця поміняв не одну парламентську фракцію. Поміняє ще сто разів, якщо так буде потрібно йому. Кілька місяців тому Якимчуків син потрапив у аварію, подруга, що з ним їхала, опинилася в лікарняні з поламаним хребтом. Виборці, як завжди, нудно обурювалися: як не сором ганьбити звання «слуги народу» скандальними пригодами синків після гулянь у нічних клубах, та й на чиї ж то гроші? Тому для підправлення іміджу нардепа було ініційовано інтерв’ю. На цьому в першу чергу наполягав редактор обласної газети, який підтримував із депутатом добрі стосунки. Ось чому Надії несподівано «подарували» відрядження до Києва. Що ж вона витисне для газети з цього горе-інтерв’ю? Муситиме заспокоювати виборцями пустим дифірамбом їхньому «обранцеві»…