Кращі уми держави велично зберігали мовчання. Дискусії не було. Втім, один з професорів звернув увагу на диференціацію доходів населення, що сягнула співвідношення одного до п’ятдесяти. Як застеріг інший провідний економіст, найближчими роками це могло призвести до соціальної революції. Але крамольні думки потонули у піднесеній риториці решти промовців.
Хоча політики поквапилися запевнити, що тепер електорат матиме справу «з новим Президентом», у таке перевтілення слабенько вірилося. Ніхто й раніше, під час першого президентського терміну, не заважав главі держави просувати науку. Натомість передній край реформ відступав далі й далі, а наукова думка, що не знайшла гідної оцінки в рідній країні, дедалі активніше перетікала в іноземні високі технології. Однак керманич не пояснив, як зупинити «витікання мізків» із країни, у бюджеті якої постійно знижується фінансування на розвиток фундаментальної науки. На той час більшість академічних інститутів перейшла на стадію злиденного існування.
У тезах, виголошених главою держави, вгадувався підтекст, доступний тільки втаємниченим. Це було, так би мовити, зашифроване послання Чемберлену. Гарант Конституції вимагав негайних заходів з подальшої трансформації суспільства. Це мали бути структурні зміни в економіці та інституалізація. Запропоновану Президентом стратегію економічного і соціального розвитку «деякі посадові особи» сприйняли, за його словами, суто ритуально. У голосі головного промовця з’явилися металеві нотки. Він заявив, що не займатиме відсторонену, споглядальну позицію як глава держави. Мабуть, прем’єр прийняв ці попередження на свою адресу, бо застиг у президії з таким виглядом, неначе кілка проковтнув.
Президент закликав обмежити вплив олігархічних структур на державний апарат. Євгена це насторожило. Дії Пасічника свідчили саме на користь скасування пільг і припинення десятків енергетичних схем, які приймалися келійно попередніми урядами. Однак керманич країни був вочевидь незадоволений своїм прем’єром.
Оголосили перерву. Женя поквапливо кинувся по свій диктофон, залишений біля підсилювачів, на ходу перевірив батарейки. На іншому кінці зали Настя, широко посміхаючись, проходжала пліч-о-пліч з незнайомим Євгенові кремезним молодиком, не здогадуючись про присутність Чубенка.
— Привіт! — виріс перед ними Євген зі стурбованим виглядом. — Знаєш, наш редактор хотів би ще однієї публікації.
Молодик миттю випарувався, хоча й не втримався від того, щоб озирнутися здаля. Дівчина уважно глянула на Євгена очима, схожими на чорні вишні. А він забув, що хотів сказати. Настя, напевне, збагнула причину цього заніміння і розсміялася.
— Ну то як справи, Женю? — й відкинула довгі прямі пасма за плечі.
— Ти така гарна — хоч стрибай у воду. А що скажеш стосовно кави й прогулянки в парку?
Прогулянка таки відбулась, і в ході її з’ясувалося, що обоє обожнюють степ і ковилу, папороть і плавні. Таврійська говірка виказувала обох. Однолітки, вони могли навчатися в одній школі, але зустрілися тільки тепер, у столиці. Настя подумала: «Чому не раніше?» — і при цьому спокійно запитала, про яку публікацію йдеться.
— Та це так, на майбутнє, — відмахнувся Євген. — А що подейкують у Верховній Раді з приводу народження «нового» Президента?
— Кажуть, що найголовніший позитив — призначення Пасічника на посаду прем’єра. Мовляв, це людина, не пов’язана з корумпованими колами. До здобутків останніх місяців зараховують початок реформування в агропромисловому комплексі. До негативу — надмірну увагу до майбутнього референдуму. Тобі, певно, відомо, що з цього приводу у Раді Європи виникало багато запитань. Зростання впливу силовиків — теж мінус. Не задоволені в парламенті й відставкою прозахідного міністра закордонних справ, і згодою Президента на приватизацію газотранспортної системи. Що ж до боротьби з олігархами, начебто наслідуваної від керівника Росії, то цю зміну напрямку вітру пояснюють всього-на-всього зміною фаворитів.
— О, то в чуття на ключові моменти! У журналістиці себе не пробувала? Дякую. Можна буде з тобою радитися й надалі?
— Звичайно, — Настя простягнула запрошення на концерт автентичної музики. — Приходь у Могилянку. Буде цікаво.
— Не сумніваюся. Ти будеш?
— Обов’язково!
Цей день і надалі Євген згадував як щасливий.
Останній же коментар подій він отримав від діда, який упродовж дня сумлінно дивився випуски новин, завдяки чому склав свою думку щодо поступу України в наступному тисячолітті. Микола Лось сам забажав ознайомитися з матеріалом, який Женя приніс із форуму. Прочитав і замислився. Вочевидь, його щось бентежило.