Баба Даша. Заспокойся, Петро. Куди дінешся вже ж весілля назначене, все наготовлене, людей запрошено. Не відміниш…
Петро. Я б відмінив. Чесне слово відмінив би. Не лежить в мене душа до цих багачів.
(Заходить дружина з Наташею).
Мати. Все зробили як ви говорили, бабо Даша.
Баба Даша. От і добре.
Мати. А ти чого сюди прийшов?
Петро. Та ось зайшов з бабою Дашею порадитись.
Мати. Порадився?
Петро. Порадився.
Мати. Ну і йди. Займайся ділом.
(Петро виходить, пляшку ховає в кишеню).
Наташа. Тато, треба шари там надути і розвішати по шалашу.
Петро. Добре, донька. Надую я вам всі шари і розвішу по всьому шалашу.
Мати. Нервовий він якийсь став. Боюсь щоб не витворив чого-небудь на весіллі.
Баба Даша. Час зараз такий нервовий. Його можна зрозуміти.
Мати. Нехай менше п’є, то тоді й менше буде нервувати.
Баба Даша. То, значить, ви посадили жито.
Мати. Так. Ще й полили його.
Баба Даша. От і добре. Хай росте. А тепер я вручу тобі Наташа весільний оберіг, він тебе буде оберігати від дурних очей. (Баба Даша витягує зі своєї сумочки щось незрозуміле, прив’язує до шовкової ниточки).
Наташа (злякано). Що це таке?
Баба Даша. Не бійся. Тут немає нічого поганого, але в цьому оберігі зібрана вся сила, яка захистить тебе від всякої нечисті.
Наташа. Воно таке якесь…
Баба Даша. Нічого. Це натуральний товар місцевого виробництва. Це жаб’яча лапка, яку я засушила і проспиртувала.
Наташа. Не хочу я такого оберіга.
Мати. Наташа, заспокойся, баба Даша добра тобі бажає.
Баба Даша. Цю жабу я зловила в ту ніч, коли всі відьми, упирі, нечиста сила збирається на свій шабаш. Оттоді тільки засушені лапки мають чудодійну силу. Надінь його собі на шию і ніхто не причинить тобі зла.
Наташа. Не буду я одягати… Мені страшно.
Мати. Наташа, що тут страшного?
Наташа. Воно бридке таке. Фу…
Баба Даша. Ну, як хочеш. Моє діло запропонувати…
Мати. Так. Залишайте оберіг, я умовлю її, вона в мене слухяна.
Баба Даша. Як хочеш. Тільки дивись, щоб ні в які руки не попав той оберіг, бо тоді все піде нанівець.
Мати. Добре, бабо Даша… Дякуємо вам за все… Скільки вам заплатити?
Баба Даша. Я ж говорила, що я роблю добро для людей, мене так моя мама вчила, царство їй небесне.
КУПЛЕТИ БАБИ ДАШІ
Я не знахарка-ворожка,
Не чаклунка-відьма.
Так лиш дурні теревенять
По своїх домівках сидьма.
Я не гірша екстрасенса,
Чарівниця ваша
І професорша від Бога Двічі
Добра баба Даша.
Заговори, привороти,
Чвари і примари -
Все виношу за ворота -
Кидаю за хмари.
Підбираю ваше лихо
Чисто і надійно,
Щоб було у хаті тихо, Двічі
Мирно і спокійно.
Щоб корова не хворіла,
Щоб картопля не чорніла,
Щоб не сохло у городі,
Щоб не плямкало у роті,
Щоб налився виноград,
Щоб не випав з неба град,
Щоб заткнулася пліткарка,
Щоб робила молотарка,
Щоб не мучила тривога,
Щоб легка була дорога,
Щоб машина не захрясла,
Щоби трясця не затрясла,
Щоб не заздрили вам люди,
Щоб не билася посуда,
Щоб не мучив чоловік,
Щоб не муляв черевик,
Щоб з лиця пропали плями
Із вугрями й чиряками,
Щоб не трапився вам дурень,
Щоб зійшла температура,
Щоб донька у вас росла
І розумниця була,
Щоб весілля відбулося,
щоб вам радісно жилося.
А щоб ваша наречена
Плідна була кицька,
Дам і чортові печеню,Двічі
Дам і Богу цицьку.
(Коли баба Даша молиться, то Оксана дає їй гроші, які баба Даша ложить собі в кишеню).
Мати. Це вам за послугу. Не відмовляйте мені, а то я ображусь.
Баба Даша. Ну, якщо так, то щоб не образити вас, то я візьму.
Мати. Досить.
Баба Даша. Та досить. (Збирається виходить). Тільки ж слідкуйте, щоб до вас ніяка нечиста сила не заходила до хати, а то зайде до кімнати десь кине пучок свого волосся в куточок і все – порчу наведе, і на дім, і на наречену.
Мати. Та що ви кажете?
Баба Даша. Так. Тут треба бути уважним.
Мати. А як же я дізнаюсь, що до хати якась нечиста зайшла.
Баба Даша. В дзеркало треба дивитись.
Мати. І що ж там я побачу?
Баба Даша. А нічого ти там не побачиш, якщо зайде нечиста сила, то дзеркало не віддзеркалює її.
Мати. Та що ви кажете?
Баба Даша. Істину кажу. Так що слідкуй. Ну я пішла. Нехай буде добро цьому домі. Свят, свят, свят. (Баба Даша виходить)
Наташа. (З полегшенням) Фу… Скільки тут наговорила баба Даша, що аж голова заболіла.
Мати. Нічого. Баба Даша добра нам бажає. От забули ми запитати в неї про твій сон.
Наташа. Краще не треба, бо вона б такого наговорила, що в мене б криша поїхала. І той оберіг я не буду одягати на шию. Мені його гидко в руки брати, а тим більше одягати на шию.