Настя. Ти мене дивуєш.
Наташа. Ти мене теж.
(Дзвонить телефон, Наташа хапає мобілку).
Наташа. Алло, алло… Це ти Льоша?.. Чому в тебе такий голос? Ти захворів?.. Я зараз роблю зачіску, скоро закінчу, а потім буду одягатись… А ти, коли будеш виїзжати… Уже виїзжаєте. Хорошо. Ти ж тільки не забудь обручки і букет… Добре. Я чекаю тебе… Цілую. (Положила мобілку). Вони їдут. Ти скоро закінчеш?
Настя. Так.залишилось вложить останній локон і закріпити зачіску лаком.
Наташа. От і добре. Значить, ми встигнемо. Вони будуть хвилин через сорок.
Настя. Звичайно.
(Входить мати).
Наташа. Мама, вони вже виїхали. Льоша дзвонив.
Мати. От і добре. А ви ще довго?
Настя. Зараз закінчуємо.
Мати. От і добре. Я зараз віднесу дівчатам стрічки, щоб вони уквітчали машини, а потім прийду тебе одягати.
Наташа. Ти ж тільки бери ті, що ми вчора з Льошою купили.
Мати. Звичайно. Та й батька вже пора одягати, а то скоро гості приїдуть.
(Мати виходить,Настя зробила зачіску, закріпила лаком).
Настя. Здається, все. Ну, як тобі?
Наташа. Хорошо. Дякую тобі. Ти просто майстер золоті руки.
Настя. Ні, я не майстер, я а поки що тільки вчуся.
Наташа. Будемо вважати, що ти хороший учень і здала свій екзамен на «відмінно».
Настя. Дякую. Я теж задоволена своєю роботою, хоч на виставку тебе подавай.
Наташа. Скоро поїдемо. Там нас обсудять.
Настя. Тобі немає чого боятися. А що це таке на столі в тебе лежить?
Наташа. Де?
Настя. Та оце щось таке дивне. (Бере оберіг в руки)
Наташа. Та це весільний оберіг.
Настя. Навіщо він тобі?
Наташа. Сама не знаю, але баба Даша сказала, що він володіє чудодійною силою, яка захищає мене і мого чоловіка від порчі чи то дурного погляду і всякої зарази.
Настя. І ти віриш цьому?
Наташа. Звичайно, ні. Хотя баба Даша говорила, що це засушена і заспиртована лапка від жаби, яку вона впіймала в Вельпургієву ніч. Ти знаєш, що це таке Вельпургієва ніч?
Настя. Ні.
Наташа. От бачиш не знаєш. Я б теж не знала, але вичитала про це у «Фаусті». Це ніч з 30 квітні на перше травня, коли на шабаш збирається вся нечиста сила: відьми, упирі, чорти і вони творять всі неподобства.
Настя. І це ти будеш одягати на себе?
Наташа. Звичайно, ні. Боже мене там засміють. Між іншим тебе теж згадувала баба Даша.
Настя. Чого це?
Наташа. Згадувала, як ти груші в неї крала.
Настя. От відьма. Про неї всі так говорять. І я її змалечку боялась, та і зараз як зустрічаю, то десятою дорогою обходжу.
(Входить мама).
Мати. Ой, яка ти гарна! Тебе не впізнати.
Настя. Значить буде богата.
Мати. То ж добре, що богата буде, бо бідним ой як не легко приходиться. Ось я вже замоталась з підготовкою, а були б гроші, то замовили б весілля в ресторані.
Наташа. Мамо, ну навіщо ти про це.
Мати. Добре мовчу. Мовчу.
Наташа. Давай краще одягатись, а то незабаром Льоша приїде, а ми ще не готові.
Мати. Звичайно. Давай одягатись.
(Вони виходять за ширму, мама бере плаття і іде теж туди.Звідти долинають голоси).
Мати. Одягай. Тільки обережно, щоб зачіску не спортити, а то Настя так старалась. Ну, як, тобі подобається.
Наташа. Нормально.
Мати. Не тісне?
Наташа. Ні.
Настя. Плаття сидить на тобі, ніби по заказу шите. Як хорошо Льоша вгадав.
Наташа. Він власноруч перед тим з мене мірку знімав.
Настя. Молодець.
Мати. Так, розбирається в жіночих тонкощах, не те що інші – халата не можуть купити.
Настя. Добрий чоловік буде.
Мати. Так, а зараз надівай туфлі.
Настя. Я зараз принесу. (Вибігає із-за ширми, бере туфлі і повертається туди). Ось, тримай.
Мати. Гарні туфлі.
Настя. Фірма.
Мати. Льоша все іноземне купував, бо ж по всьому світу їздив. Між іншим після весілля вони в круїз їдуть.
Настя. Куди?
Мати. Та отуди… Забула. Як Наташа?
Наташа. По Середньоземному морю. На цілий місяць, з заходом в порти шести країн.
Настя. Як хорошо. Де б мені такого морячка прихопити?
Мати. Ну що не жмуть тобі туфлі?
Наташа. Ні, не жмуть.
Мати. Пройдись.
(Наташа виходить із-за ширми і проходить по сцені туди-назад).
Мати. Яка ти гарна! Ну просто королева.
Настя. Ні, принцеса. Королевою стане, як заміж вийде.
Мати. Не жмуть туфлі?
Наташа. Ні.
Мати. От і добре. (До Насті) А тепер ти закріпи її фату, а то я боюсь зачіску спортити.
Настя. Давайте я.
Наташа. А кольє одягти? Спочатку треба кольє одягнути, а то фата буде мішати.
Мати. Так, звичайно, спочатку треба кольє одягнути.
Настя. Я одягну її.
Мати. Давай ти. В тебе рука легка.
(Настя бере з ліжка кольє і одягає Наташі на шию, поправляє).
Настя. Ну, що тепер повірила, що виходиш заміж?