Наташа. А чому ж ти раніше не купив?
Альоша. Бо не вистачало грошей, а ось тепер після весілля, коли нам подарують гроші твої батьки, мої батьки та гості, то я думаю, що мені вистачить, щоб купити «Мазду». Не хочу ні «Мерседеса», ні «Форда» тільки «Мазду», бо японські автомобілі самі кращі в їзді та надійні. Я сплю і бачу себе за кермом «Мазди-6». Сто сорок сім кінських сил, розвиває швидкість до 210 кілометрів за годину, за 5 секунд може розігнатися до 100 кілометрів за годину. Гідропідсилювач руля, датчик швидкості, бортовий комп’ютер з датчиком температури за бортом… Що там казати, чудо техніка. Японці вміють робити машини.
Наташа. Ти мені раніше й не говорив, що ти хочеш купити автомобіля.
Альоша. Бо раніше це була віддалена моя перспектива, а тепер вона зовсім близько.
Наташа. А чи вистачить грошей? Вона ж, мабуть, великих грошей коштує.
Альоша. Вистачить. Я вже підрахував. Скільки гостей прийшло у вас та у нас – то вийде, з миру по нитці, то бідному сорочка.
Наташа. Ох, ти мій бухгалтер. Який практичний, я і не догадувалась що ти такий.
ДУЕТ – ДІАЛОГ АЛЬОШІ І НАТАШІ.
АЛЬОША.
Мила моя, люба моя, квітонька барвінку,
І тепер твоя надія, юна моя жінка.
Ми тепер з тобою разом по житті підемо,
А воно в нас буде раєм – радісним Едемом.
НАТАША
Милий мій, любий мій,
Признаюсь я чесно:
У раю я жить готова
Всі літа і весни.
АЛЬОША
Буде в нас і дім шикарний, і авто, і дача,
І завжди ти будеш гарна в сукнях від Версаче.
Ми тепер з тобою разом по життю підемо,
Все найкраще, що є в світі – в двір собі знесемо.
НАТАША
Милий мій., любий мій,
Признавсь я чесно:
Лиш любові поривання
В світі інтересні.
АЛЬОША
Мила моя, люба моя жінка молодая,
Ти вмені не сумнівайся – я тебе кохаю.
Тільки щоб красиво жити, жіночко хороша,
Треба і кохать уміти, і любити гроші.
НАТАША
Милий мій, любий мій,
Признаюсь я чесно:
Ти сьогодні сам не свій,
Мов простий облесник.
В серці я тебе ношу
Вищим, кращим, ліпшим.
Коли ти любив красу,
Ти здавався більшим.
Альоша. Хіба я поганий?
Наташа. Хороший, хороший. (Цілує його). Пішли до гостей, а то вони вже там зачекались.
Альоша. Пішли. (Ступили декілька кроків) Стій.
Наташа. Що таке? Чого ти кричиш?
(Він нахиляється над платтям і розглядає його).
Наташа. Що ти там побачив?
Альоша. Ти плаття десь пропалила.
Наташа. Де?
Альоша. Ось подивись. Мабуть, хтось палив, і попіл на тебе впав. Бачиш?
Наташа. Так бачу. Є маленька дірочка, як від сигарети. Прикро.
Альоша. Не те слово, що прикро. Ти зіпсувала дорогу річ, яка чималих грошей коштує.
Наташа. Ну, що ж тепер плакати нам з тобою над дорогою річчю. На те воно і весілля. Як кажуть, де п’ють, там і б’ють.
Альоша. Хто ж це пропалив тобі цю дірку. Якби помітив, то прибив би. Ні, краще заставив ьи нове купити, або б заставив гроші вернути. Згадай хто там біля тебе крутився з цигаркою.
Наташа. Звідки я знаю. Там багато біля мене з цигарками крутились.
Альоша. Треба було сказати, щоб не підходили з цигарками.
Наташа. Ну навіщо ти влаштовуєш це розслідування. Хочеш зіпсувати нам свято.
Альоша. Вони вже зіпсували мені свято.
Наташа. Чому?
Альоша. Тепер це плаття можна на смітник викинути, бо жоден магазин не візьме його на комісію, а якщо і візьме, то за копійки.
Наташа. А навіщо його продавати? Це ж весільна сукня, нехай залишається, як сувенір, як згадка про весілля. Он у моєї мами, вона до цих пір лежить і ніхто не думає продавати.
Альоша. Порівняла мамину сукню і свою сукню. Мамина сукня копійки коштує,а твоя – тисячі, бо це ж фірма.
Наташа. Навіщо ж було купувати таку дорогу сукню.
Альоша. Треба було акуратно носити сукню.
(Заходить мати).
Мати. Ось де ви? А там гості вас чекають ходімо до них.
Наташа. Зараз, мамо.
Мати. Що сталось? Ви чимось не задоволені.
Наташа. Ні, ми всім задоволені.
Мати. І ти, мій дорогий зятьок? Чому мовчиш. Дуєшся за такий прийом? Так ми вже все забули. Пішли там музика, танці. Ти ж хотів так веселитись. Спочатку з нареченою. Ні, тепер вже з дружиною потанцюєш, а потім з тещею. Такий порядок. Пішли.
(Мати бере їх обох під руки і виводить з кімнати. Звучить музика надворі, виголошують тости, вітання. Та ж кімната, через декілька годин. Заходить Наташа, за нею Альоша, нагружений різними подарунками, які кидає на підлогу).
Альоша. Ось твоє придане.
Наташа. Тобі щось не подобається?
Альоша. Ні, мені все подобається. Я просто в захваті. Завтра ж кип’ятимо воду в п’яти чайниках, розставляємо на столі чотири чайних сервізи турецьких чи то китайських і п’ємо чай під дванадцятьма годинниками.