Наташа. Як то?!
Костя. А так. я писав листа, а він відсилав їх тобі по Інтернету..
Наташа. Ти писав?..
Костя. Так.
Наташа. Але навіщо?
Костя. Я навіть не знаю чому, і коли це почалось. Льоша попросив мене написати до тебе листа в інтернеті, бо знав, що я багато читаю, що я багато знаю, словом, людина цікава і може зацікавити іншу людину, тобто тебе і тому, попросив мене.
Наташа. То виходить я переписувалась з тобою.
Костя. Так.
Наташа. Це якийсь кошмар. Я нічого не розумію. Мені, здається, що світ перевернувся з ніг на голову.
РОМАНС НАТАШІ
О, янгол мій, втішальник милий,
Фальшивий мій божок добра,
Це ти зробив, щоб я любила –
Така була у тебе гра.
Тепер прийшов мене втішати –
Це ти продовжуєш, либонь.
Словами граючи, вбивати
Мою зневажену любов.
О, де тепер знайду я раду.
Коли в очах стоїть туман,
О, де тепер шукати правду,
Коли навкруг самій обман?
Я наче стала на дорогу
Серед отруйних орхідей…
О, як тепер без віри в Бога
Я буду вірити в людей?
О, доле ти моя підступна,
Навіщо крилася в тіні,
Користолюбна й перелюбна
У душу вкралася мені?
Чиї тепер врятують руки
Мов осміяну фату,
Весілля, схоже на розлуку,
І щастя, схоже на біду?
Костя. Тобі не варто хвилюватись так… Льоша ж кохає тебе, і дуже хотів сподобатись тобі, через те і попросив мене писати повідомлення.
Наташа. Але ж це справжній обман, невже ти не розумієш цього.
Костя. Можливо. Я вибачаюсь перед тобою за те, що приймав участь у твоєму обмані, але я не думав, що це зайде так далеко. У нас багато хлопців таким займаються, але не у всіх це закінчується весіллям.
Наташа. Але ж у нас це закінчилось весіллям – весіллям, яке побудоване на обмані.
Костя. Обман був тільки в листах, але ж на справді Льоша кохає тебе і дарма, що він не такий начитаний у нього ж маса інших позитивних якостей: у нього золоті руки, він чоловік практичний не те що я.
Наташа. Це вже я помітила. Мені тільки цікаво знати, коли ти писав про свої почуття до мене, то ти, правда, писав про свої почуття?
Костя. Мабуть, що так.
Наташа. Навіщо ти це робив? Ти хотів посміятись наді мною?
Костя. Зовсім, ні.
Наташа. Але ж це у тебе вийшло дуже хорошо… В мене голова йде обертом від ваших зізнань.
Костя. Не звертай уваги.
Наташа. Як це не звертати уваги! Фактично я вела переписку з іншим чоловіком, який мені освідчувався в коханні, а я йому. Виходить я вийшла заміж за другого чоловіка, зовсім не того, що в мене в серці. Як ми зможемо жити?
Костя. Він кохає тебе і зробить все, щоб ти була щаслива.
Наташа. Дякую. Я вже трішки відкрила для себе його справжнє обличчя і те, як він хоче мене зробити щасливою.
Костя. Я ж говорю, що він дуже імпульсивний і може зопалу наговорити, або натворити богзнащо, але потім він відійде і все буде хорошо. Я його давно знаю, то вивчив дуже хорошо.
Наташа. Ні, хорошо вже не буде. Признаюсь, що сумніви умене зародились раніше. Напередодні ми з ним ходили по крамницях, на ринку. Мені сподобався там записи класичної музики і я попросила його купити, але він відповів: «Не зараз» і все. Там були ноктюрни Шопена. Він же писав, що ці ноктюрни йому подобаються. Але ж це ти писав?
Костя. Так, я писав це.
Наташа. Писав про себе, що це тобі подобаються ноктюрни?
Костя. Так.
Наташа. То, хіба це не обман?
Костя. Я вибачаюсь перед тобою, але це ж не головне.
Наташа. Що мені зараз ті вибачення, коли я думала тоді, що у нас споріднені душі з Альошою.
Костя. Я не думав, що це зайде так далеко.
Наташа. Ще я хотіла купити «Лоліту» Набокова, бо в нашому селі не могла купити цю книжку, а хотілось почитати і знову він відмовив мені, тоді як ти в своїх листах наполегливо пропонував мені прочитати цей роман.
Костя. Що я наробив? Мені так шкода. Я тобі так співчуваю.
Наташа. Сьогодні, своєю появою він шокував мене. І це людина, думала я, яка писала, що не п’є, чи то ти про себе писав?
Костя. Про себе, але Альоша теж не п’є.
Наташа. Але ж сьогодні який він був?
Костя. То від незвички.
Наташа. Зрозуміло, вигороджуєш свого товариша.
Костя. Ні, то правда.
Наташа. Як і все інше. Брехня. Так ви добре посміялись наді мною.
Костя. Запевняю, у нас і в думках такого не було.
Наташа. Але ж сталося… Я хочу бачити його, я хочу подивитись йому в очі. Де він?
Костя. Я сам його шукав.
Наташа. Пішли разом шукати.
(Наташа і Костя виходять з кімнати, через деякий час туди заходить Альоша і Настя).
Альша. Я Наташу залишив тут, а зараз її не має.
Настя. І Кості теж немає. Можливо, вона з ним вийшла.