Настя. Так, тато мені не відмовить, він обіцяв мені купити авто, як отримаю права.
Альоша. Якщо ти так наполягаєш на цьому Наташа, то я так зроблю. Тільки, дивись, жалкувати будеш.
Наташа. Ні, не буду.
Альоша. Що ж, ми підемо.
(Альоша і Настя виходять).
Наташа. Що ж тепер буде? Як я переживу цей сором? А батьки… Піду втоплюсь.
Костя. Що ти вигадуєш. Твоє життя тільки починається і це тільки епізод в твоєму житті, який можна розглядати з різних сторін.
(Входить батько, напідпитку).
Петро. Ось де ви молодята заховались і воркуєте як голубки.
Наташа. Тато… Я прошу…
Петро. Встигнете, ще налюбуватись один одним, а зараз пішли до гостей.
Костя. Петро Павлович…
Петро. Зятьок, ми з тобою ще чарки не випили. О, а ти вже й вуса збрив. Що дружина наполягла. Дивись, ініціативу не віддавай. Хоча тобі без вусів навіть краще… Вони в тебе були якісь не зрілі. А зараз ти просто молодець. Пішли до столу.
Наташа. Тато, почекай…
Петро. Хорошо, я вас залишу, але ви не примушуйте гостей чекати.
(Батько виходить).
Костя. Наташа, я повторюю тобі, якщо все життя розглянути глобально, то цей день тільки один епізод в твоєму довгому житті. Тому через нього треба тільки переступити і забути. А потім все піде так як було.
Наташа. Ні, вже так не буде. Я втратила віру, моє кохання розтоптане.
Костя. В кого ти втратила віру?
Наташа. В людей, в Льошу.
Костя. Вибачай мене, але ж ти вірила не йому.
Наташа. А кому ж тоді?
Костя. Тому хто писав тобі листи.
Наташа. Той хто писав мені листи, хотів тільки посміятись з мене.
Костя. Ні. Він не хотів посміятись над тобою.
Наташа. Навіщо ж він писав листи через іншого?
Костя. Він просто хотів допомогти товаришу, але потім, з часом коли я став більше тебе узнавати, то ти все більше подобалась мені. Ти була проста, чутлива дівчина без шкідливих звичок, ти мала добре серце і багату уяву – це нас поєднувало. Через те мої листи до тебе були такі палкі та щирі, але я не хотів в цьому нікому признаватись, бо ти була наречена мого друга. Коли я побачив тебе, то закохався ще більше, але знову я затамував свої почуття. Та, коли я побачив, якмй у вас з Льошою розбрат вийшов в день весілля, то зрозумів, що ви не будете щасливі разом, бо ви зовсім різні. А винний в тому буду я, бо я вас звів до шлюбу, тому я вирішив не мовчати, а ще хочу сказати, що я кохаю тебе і не можу жити без тебе.
РОМАНС КОСТІ.
Листи, лист: – вулкани слів,
А в них палкі мої бажання,
Мої вогненні поривання
І щастя полум'яний спів.
Тобі слав інший ті листи,
А суть була в них моя власна,
І це мені у снах прекрасних
Свою любов являла ти.
Так, я обманював, але
І сам Господь, напевне, бачив
Те зло моє було незряче,
Те зло моє було не зле.
Тепер нарешті я прозрів
І зрозумів чому страждаю –
Хоч душу іншому віддав Я,
О, як же я тебе любив!
Перед тобою каюсь я,
І покладаю край обману –
Прошу, прошу тебе, кохана,
Навіки будь моя, моя!
Наташа. Що ти сказав? То знову жарт.
Костя. Я сказав, що кохаю тебе і прошу твою руку і серце.
Наташа. Але ж… Ти зовсім не знаєш мене.
Костя. Я тебе знаю дуже добре і дуже давно наші серця з’єднались там в небесній сфері перед Богом, і залишилось тепер з’єднатись нам перед людьми.
Наташа. Як же так можна? Одружувалась з одним, а жити буду з іншим.
Костя. Ти і одружувалась зі мною, тільки не знала цього, а тепер я тобі розкрив очі і ти дізналась, що кохала мене, тільки мене.
Наташа. Так воно і було насправді.
Костя. То ж весілля продовжується, пішли до гостей. Нас там чекають.
Наташа. Але ж що вони скажуть, що чоловік у мене інший.
Костя. Вони ж там уже всі п’яні, то не побачуть, а хто побачить, то промовчить, бо тільки ми вирішуємо свою долю.
Наташа. Як мені з тобою хорошо, як все стало просто і добре. Мені, здається, що знала я тебе все своє життя.
Костя. Мені теж так здається. Пішли нас чекають.
Наташа. Пішли. (Виходять). Стій.
Костя. Що таке?
Наташа. Мені треба весільний оберіг забрати, а то ще знову хтось його візьме в руки, і моя доля зміниться, а я зовсім цього не хочу.
(Наташа бере оберіг і вішає на шию його).
Виходять.
; ЗОРЯНИЙ ВАЛЬС КОСТІ І НАТАШІ ;
Весь вік блукати в імлі,
Ми б не зійшлись ніколи.
Тепер я вас прошу на вальс
По сонячному колу.
Коли ще наш одвічний світ
Робив такі химери –
Танцюють вальс планета Марс Двічі
З планетою Венера.
Земля віднині круглий рік
Цвісти почне і пахнуть.
І в світі кожен чоловік
І кожне жінка ахнуть.
Цей вальс і з розуму зведе.
І хід світил порушить –