Выбрать главу

Мушу визнати, що ви не дуже детально описали місце події. Та я трохи помізкував і, здається, мені вдалося заповнити прогалини. Наприклад, ви сказали, що Скеля Долі не надто висока, але водночас згадували, що вона нависає над садом, наче гірський пік. А все це означає, що скеля розташована дуже близько від саду, хоча йти до неї доволі довго. Наступна річ, навряд чи молода леді могла закричати так голосно, що її можна було б почути за пів милі. Вона просто мимоволі вигукнула, і все ж ви почули це на березі. Дозвольте вам пригадати, ви розповідали, що Гарі Дрюс дещо відстав від вас, аби розкурити люльку біля огорожі.

Фінз аж здригнувся.

— Ви хочете сказати, що він стояв, розкурював люльку, а потім простягнув свою шпагу крізь огорожу, цілячись у білу пляму? Тобто це було спонтанне рішення, і він не надто сподівався на успіх? До того ж, він не міг бути впевненим у тому, що спадок полковника перейде до нього. До речі, цього так і не сталося.

Обличчя отця Бравна пожвавилося.

— Ви не знаєте, який у нього був характер, — сказав священик так, ніби сам усе життя був знайомий з покійним Гарі Дрюсом. — Він — своєрідна людина, такі трапляються доволі рідко. Якби він точно знав, що спадок належатиме йому, то ніколи не вчинив би чогось подібного. Він би бачив, як це гидко.

— Хіба це не парадоксально? — запитав Фінз.

— Гарі Дрюс був гравцем, — відповів священик. — Він завжди діяв на свій страх і ризик, можливо, саме тому у нього виникли проблеми на службі. Мабуть, він полюбляв використовувати недозволен! методи, адже вам відомо, що у всіх країнах поліцейська служба більше подібна на російську таємну поліцію, аніж нам би цього хотілося. Та він зайшов надто далеко і не зумів зупинитися. Люди його типу обожнюють ризик. Їм надзвичайно важливо сказати: «Лише я зумів до цього додуматися. Лише я такий розумний, щоб це збагнути і ризикнути. Я повинен спробувати!». Це — манія величі гравця. Достатньо збігу обставин, і така особа приймає миттєве рішення, хапається за можливість. Білої плями і дірки в огорожі було достатньо, щоб у його голові народилася божевільна ідея. Лише геній або божевільний міг поєднати всі факти. Диявол ніби нашіптував йому: «Якщо ти справді недурний і зумів поєднати стільки деталей, то не бійся і скористайся цією можливістю». Та навіть диявол навряд чи надоумив би цього бідолашного обдумано і обережно вбити старого дядька, від якого він усе своє життя очікував отримати спадок. Це було б надто респектабельно.

Він трохи помовчав, а потім продовжував:

— А тепер спробуйте знову уявити все, що трапилося. Він стояв біля огорожі, запаморочений цією можливістю, і раптом побачив силует, який міг би бути відображенням його неспокійної душі: величезна кам’яна груда дивом трималася на иншій. У цю хвилю він пригадав, що це місце називають Скелею Долі. От і спробуйте уявити, як таке видовище у певний момент сприйняла така особа, як він. Мені видається, що воно не лише спонукало його до дій, а, буквально, підштовхнуло. Той, хто хоче вознестися, не повинен боятися впасти. Якщо під час обшуку в нього знайдуть шпагу, а на ній — сліди крови, то це матиме фатальні наслідки. Навіть якщо він закине шпагу в море, то його товариші це помітять. Отож, довелося вигадати спосіб, щоб усі його дії не викликали жодних підозр. Ось він і вигадав цей спосіб, — і це спрацювало. Годинник був лише у нього, тому він і сказав вам, що ще не час повертатися додому, потім дещо відійшов і почав бавитися з собакою. Спробуйте уявити, скільки відчаю було в його погляді, перш ніж він помітив собаку!

Фінз мовчки кивнув, його погляд був замислений. Здається, його найбільше цікавила другорядна деталь цієї історії.

— Дивно, — врешті промовив він, — що собака все-таки замішана в цій історії.

— Якби ця собака вміла говорити, то могла б розповісти вам майже все про цю історію, — відповів священик. — Я вас зовсім не засуджую за те, що ви намагаєтеся, так би мовити, висловлюватися від його імени, примушуючи собаку говорити мовами ангельськими і людськими. Ви також піддалися новим віянням, які все більше поширюються. Вони підкоряють людей, і ті радо приймають на віру будь-які неаргументовані твердження. На нас лавиною сходить нова сила, вона відтісняє ваш старомодний раціоналізм і скептицизм, а ім’я їй — марновірство.

Отець Бравн різко підвівся, на обличчі з’явився похмурий вираз і він продовжував, немовби звертався до себе:

— Ось це і є перший наслідок невіри в Бога. Люди втрачають здоровий глузд, і не бачать реальності. Достатньо комусь щось сказати, і фантазія набирає обертів, ніби в жахливому сні. І виявляється, що собака — це знак, а кіт — таємничий, а жук — це не просто жук, а священний скарабей. Одним словом, відроджується увесь звіринець політеїзму Єгипту та стародавньої Індії — і пес Анубіс, і зеленоока Баст, і священні бики. Так ви лише повертаєтеся до обожествлення тварин, звертаєтеся до священних слонів, крокодилів чи змій, а все це тому, що вас лякають слова «і стався чоловіком».