Професор Вер виявився ввічливим джентльменом, одягненим у світло-сірий костюм, з артистичною краваткою і зі світлою гострою борідкою. Він більше був схожий на пейзажиста, аніж на вченого. Манери цього чоловіка свідчили не лише про його люб’язність, а й про щирість.
— Так, так, я знаю, — посміхнувся він. — Здогадуюся, що вам довелося пережити. Підчас розслідувань психологічного типу поліція не виявляє особливих розумових здібностей, правда ж? Звичайно ж, інспектор Колінз повідомив вам, що його цікавлять факти і лише факти. Яка абсурдна помилка! У таких справах потрібні не лише факти. Дуже важливо звертати увагу на гру уяви.
— То Що ж, ви хочете ствердити, — похмуро сказав Вендем, — що ми все це вигадали, і всі ці факти — лише гра нашої уяви?
— Анітрохи, — заперечив професор. — Я просто хочу сказати, що поліція, м’яко кажучи, помиляється, коли в таких справах не звертає уваги на психологічний аспект. А він надзвичайно важливий, хоча у нас мало хто це розуміє. Ось, наприклад, зверніть увагу на індивіда. Я, знаєте, і раніше чув про отця Бравна, він один з найзнаменитіших людей нашого часу. Таких людей, як він, оточує особлива атмосфера, і нікому не відомо, якою мірою нерви та розум инших людей потрапляють під її тимчасовий вплив. Гіпноз може бути присутнім у нашому щоденному спілкуванні, і людина може бути загіпнотизованою. Зовсім не обов’язково проводити сеанси гіпнозу зі сцени у великому залі. Релігія отця Бравна добре знається на тому, як психологічна атмосфера може впливати на людину, і вміє вчасно це використати. Вона чудово розуміє значення різноманітних впливів музики на людей і тварин, вона навіть може…
— Та про це що ви говорите? — запротестував Фенер. — Ви що ж, хочете сказати, що отець Бравн пройшов коридором, тримаючи під пахвою церковний орган.
— Та ні, йому не треба було вдаватися до таких фокусів, — засміявся професор. — Він уміє сконцентрувати суть усіх цих спіритуалістичних звуків і навіть запахів у кількох стриманих жестах, ніби в школі добрих манер. Отець Бравн навіть може примудритися так зосередити ваш розум на чомусь надприродному лише з допомогою своєї присутности, що всі природні обставини просто вислизнуть з-під вашої уваги. Як уже відомо, — продовжував він далі, апелюючи до здорового глузду, — чим більше ми вивчаємо проблему людської спостережливости, тим менше її розуміємо. Лише одна з двадцяти осіб здатна спостерігати. І приблизно одна зі ста спроможна спостерігати детально. Та навряд чи одна зі ста осіб спроможна помітити, запам’ятати, а потім описати те, що побачила. Науковці постійно проводять експерименти, які показують, що люди, нерви яких перенапружені, вважають, що двері зачинені, коли насправді вони відчинені, або навпаки. Люди навіть не можуть дійти згоди стосовно того, скільки вікон чи дверей було перед ними в якийсь конкретний момент. У білий день вони відчувають зорові галюцинації. І це трапляється з ними навіть без зовнішнього гіпнотичного впливу, а в цій справі ми зіткнулися з дуже сильною особою, яка має дар переконувати. А конкретно: закріпити у вашому розумі образ розлюченого ірландського волоцюги, який кидає в небо прокляття і робить холостий постріл, луна якого повернулася небесним покаранням.
— Професоре! — вигукнув Фенер. — Та я на смертному ложі готовий заприсягтися, що двері до кабінету Вінда не відчинялися.
— Останні експерименти, — спокійно продовжував професор, — свідчать про те, що наша свідомість не є безперервною, вона є послідовним ланцюгом вражень, які дуже швидко змінюються, мов у кіно. Цілком можливо, що хтось чи щось може діяти лише в той момент, коли, так би мовити, завіса опускається. Цілком можливо, що умовна мова заклинань та різноманітні фокуси побудовані саме на цих коротких митях сліпоти між спалахами зору. Так ось, цей священик і проповідник трансцендентних ідей нафарширував вас трансцендентними образами, наприклад, образом кельта, який, немов титан, руйнує вежу з допомогою прокляття. Я також припускаю, що він супроводжував це якимось непомітним, але важливим жестом, спрямувавши ваші очі та розум у бік невідомого вбивці, що перебував на вулиці. А можливо, в цей момент відбулося ще щось, може, хтось пройшов повз.