У всьому цьому торнадо благодати тонув слабкий голосок невисокого священика, який намагався щось сказати. Та його ніхто не чув і не слухав. А з тих несміливих жестів, які він робив, можна було зрозуміти, що він не жарт роздратований. Місіонер підійшов до краю парапету і, махнувши руками, як пінгвін, спробував ще раз утихомирити натовп.
Врешті, скориставшись хвилинним затишшям, отець Бравн висловив пастві усе своє обурення.
— О ви, дурні люди! — тремтячим голосом кричав він.
— Дурні, дурні люди!
Потім він похопився, рушив до сходів і поспіхом зійшов униз.
— Отче, куди ви? — поцікавився Мендоза з набагато більшою шанобливістю, аніж зазвичай.
— На телеграф, — швидко відповів отець Бравн. — Що? Ні, звичайно, не було ніякого чуда. Чому мало б трапитися якесь чудо? Вони не трапляються отак просто.
І він швидко побіг вниз, а люди кидалися перед ним на коліна, просячи благословення.
— Благословляю, благословляю, — похапцем промовляв священик. — Нехай вас Господь благословить! Може, бодай тоді порозумнішаєте!
Він побіг на телеграф і послав єпископові таку телеграму: «Тут розповідають неймовірну історію про чудо. Сподіваюся, Ваше Преосвященство не надаватиме цьому значення. Ця історія того не варта».
Священик так розхвилювався, що, дописавши, похитнувся, і Джон Рейс був змушений підтримати його.
— Дозвольте, я проведу вас додому, — сказав він. — Ви заслуговуєте більшої уваги аніж та, яку вам тут виявляють.
Джон Рейс і священик сиділи у кабінеті отця Бравна. На столі, так само, як і напередодні, лежали папери. Пляшка вина і порожній бокал стояли на тому самому місці.
— От тепер можна і подумати, — похмуро промовив отець Бравн.
— Здається, зараз вам не варто перевтомлюватися, — заперечив американець. — Вам корисно було б відпочити. Зрештою, про що ви маєте намір роздумувати?
— Мені досить часто доводилося розслідувати вбивства, — промовив отець Бравн. — А тепер ось доведеться з’ясувати, хто і навіщо вбив мене.
— На вашому місці я б спочатку випив вина, — порадив Рейс.
Отець Бравн підвівся, налив вина до бокала, підніс його, задумливо подивився кудись у порожнечу, і поставив бокал на місце. Потім знову сів і сказав:
— Знаєте, що я відчув, перш ніж помер? Можливо, ви не повірите, та перед смертю я відчув неймовірне здивування.
— Напевно, ви здивувалися тому, що вас вдарили по голові?
Отець Бравн нахилився до Рейса і тихо промовив:
— От і ні. Я здивувався тому, що мене не вдарили по голові.
Упродовж якогось часу Рейс дивився на священика так, ніби вирішив, що удар по голові не минув для отця Бравна безслідно, а потім запитав:
— Що ви маєте на увазі?
— Я маю на увазі, що перший вбивця підняв свою палицю над моєю головою, та так і не вдарив мене. А инший вбивця лише вдавав, що хоче вдарити мене ножем, та він мене навіть не подряпав. Все відбувалося так, ніби в театрі. Однак найдивніше сталося потім.
Отець Бравн задумливо подивився на папери, що лежали на столі, і продовжував:
— Незважаючи на те, що ані палиця, ані ніж не торкнулися до мене, я відчув, що непритомнію і зовсім не відчуваю ніг. Я зрозумів, що проти мене використали иншу зброю. Знаєте, що я подумав?
І з цими словами священик вказав на келих вина, що стояв на столі.
Рейс підняв келих і понюхав вино.
— Гадаю, ви маєте рацію, — сказав він. — Свого часу я працював в аптеці і вивчав хімію. Без хімічного аналізу важко щось стверджувати, та запах у цього вина дивний. Знаєте, отче, на Сході відомі ліки, з допомогою яких можна приспати людину. І сон такий глибокий, що видається, ніби людина померла.
— Ось-ось, — спокійно погодився священик. — Оце «чудо» було підлаштоване. Похорон був спланований до найменших деталей, до хвилини. Я починаю підозрювати, що ця історія якось пов’язана з тією рекламою, яку мені створив Снейт. Він геть збожеволів, та все ж я сумніваюся, що він міг би спромогтися на таке. Одна справа — зробити з мене копію Шерлока Холмса, а инша…
І в цей момент священик замовк, а його обличчя почало дивно змінюватися. Він раптом примружив очі, підвівся і, ніби задихаючись, підняв тремтячу руку вгору і пішов до дверей.
— Отче, куди ви? — здивовано запитав Рейс.
— Я? Я хочу піти помолитися Богові. Точніше, подякувати Йому, — відповів отець Бравн. Він був блідий, немов полотно.
— Даруйте, я вас не зовсім розумію. Отче, що з вами?
— Я хочу подякувати Господеві за те, що Він так неймовірно врятував мене в останній момент.