— Оцей ящик на коліщатках, з круглою щіткою — механічна мітла. Ви ставите її ось так, повертаєте оцей важіль, і мітла готова для роботи. Скажіть їй: «Мети».
— Мети! — верескливо крикнув Гане схвильованим голосом.
Але мітла не зрушила з місця.
— Її механізм реагує на нижчі коливання звуку, — зауважив Мічель. — Чи не можете взяти тоном нижче.
— Мети!..
— Ще нижче.
— Мети! — гукнув басом Гане. І мітла почала діяти. Коліщатка ящика закрутилися
разом із щіткою, що мала вигляд вала, і механічна мітла пройшлася по великій кімнаті, мов трактор по полю, обережно обминаючи перешкоди, дійшла до кінця стіни, сама повернула назад і рушила новою смугою.
— Під щіткою — пилосос. Отже, весь пил збирається всередині ящика, і потім його треба викинути, — пояснював далі Мічель.
Мітла вимела вже половину кімнати, коли трапилось невеличке непорозуміння. До кімнати вбіг Джіпсі і люто загавкав на мітлу. В ту ж хвилину коліщатка мітли запрацювали з незвичайною швидкістю, і мітла, ніби рятуючись від собаки, почала виписуючи вісімки, гасати по кімнаті. Йоганн і його хазяїн, які стояли посеред кімнати, від жаху, що скажена мітла може налетіти на них, почали з несподіваною швидкістю, так ніби відразу помолодшали років на сорок, вивертатися, тікаючи від механічного ворога. Кілька разів мітла мало не наскочила на них, але вони, підстрибуючи, уникали зіткнення. Та, зненацька повернувшись, мітла все-таки зачепила Йоганна. Його довгов'язе тіло простяглося на підлозі, і мітла переїхала через нього — в втім, вона не завдала Йоганнові ушкоджень. Мітла тільки задрала фалди фрака слуги, вичистила мимохідь його спину і підняла волосся на потилиці. З цією незвичайною зачіскою Йоганн підвівся з підлоги і кинувся до дивана, де вже стояв його хазяїн.
А Мічель, розмахуючи руками, ганявся за собакою і несамовито кричав:
— Заберіть собаку! Заберіть собаку!
Пригода скінчилася так само несподівано, як і почалась. Мітла, виписуючи тепер уже замість вісімки коло, промчала круг кімнати і зупинилася.
Мічель витер чоло і сказав, звертаючись до Гане.
— Мені дуже неприємно, але винен в усьому собака. Справа в тому, що механізм мітли, як я вже говорив, реагує на звуки. Всі ці несподівані явища викликав собачий гавкіт, який примусив занадто сильно вібрувати вилочки. Доведеться вигнати собаку. Що ж до мітли, то ми її зараз же полагодимо.
Монтер підійшов до мітли, відчинив дверцята ящика, подлубався там кілька хвилин, і мітла знову була справною. Йоганн вивів собаку і замкнув його в найдальшій кімнаті, а заспокоєна мітла благополучно домела кімнату.
— Бачите, як це зручно, — казав Мічель. — Ваш вірний старий Йоганн керуватиме механічними слугами і за їх допомогою ще довго слугуватиме вам…
Хитрий Мічель вважав за необхідне задобрити Йоганна, серйозно побоюючись його впливу на хазяїна.
Над ліжком і письмовим столом Гане було зроблено електричні вентилятори, які починали працювати з одного слова господаря.
Надвечір усе було готове.
Найсильніше враження на Гане справили двері, які самі відчинялися. Цей ефект так сподобався йому, що він навіть забув про неприємний випадок з мітлою.
— Огляньте уважно своїх механічних слуг, — сказав на прощання Мічель. — І коли звикнете до них, я певен, що вони стануть для вас конче потрібними. Ви дивуватиметеся, як могли жити без них раніше. А я навідаюсь до вас через кілька днів.
І вже біля дверей агент ще раз нагадав, щоб у домі не було собаки.
— Тільки в такому разі я можу відповідати за справність механізмів!
Упередження Гане проти нововведень було зламане незаперечними перевагами нових механічних слуг. Коли Мічель і робітники пішли, він почав випробовувати механізми:
— Мети! — наказував він мітлі, і мітла бездоганно виконувала свою роботу.
— Вентилятор! — гукав він, звертаючись до невеличких пропелерів, установлених над ліжком. І вентилятори починали з заколисуюче тихим шумом освіжати повітря.
Але найбільше захоплення у Гане викликали двері. До пізнього вечора ходив він з кімнати в кімнату і, зупиняючись перед зачиненими дверима, повторював:
— Сезам, відчинись!
І двері, покірні його голосу, безшумно відчинялися і повільно зачинялися за ним.
— Адже це справді як у казці! — захоплювався Гане. — Мічель не обдурив. Як ви гадаєте, Йоганне?
— Так, це непогано, пане Гане! — Старий Йоганн казав щиро. Він уже примирився з тим, що механічні слуги вторглися в дім. Полегшуючи його роботу, вони нічим не загрожували йому. «Все-таки приносити каву і одягати пана вони не можуть!» — думав Йоганн, радіючи з того, що механічні слуги не можуть цілком замінити живу людину. Він не знав, що його випробування ще не закінчилися…