— До речі, люди говорять, що він цим козиряє, — сказав. Черненко. — Каже, я партизаном був, мене німці розстріляти хотіли.
Миронов уважно слухав розмову, вломив шматочок хліба, довго його жував, раптом запально мовив:
— Заарештувати його треба, Сергію Івановичу. І допитати як належить.
Легко сказати — заарештувати. А підстави? Все те, про що доповів Черненко, дає можливість лише підозрювати Каретова, але не більше. Цю версію треба перевірити й підтвердити.
— Ні, друже, — відповів підполковник, — замало в нас доказів для арешту. Прокурор не дасть дозволу.
— Сергію Івановичу, — наполягав Миронов, — якщо не можна його заарештувати, давайте затримаємо Каретова хоча б на три доби. Якщо він агент абверу, він же просто втече.
— Спершу треба зібрати бодай мінімум інформації, товаришу Миронов.
Сергій Іванович надовго замислився, нарешті тихо проказав:
— То кажете, що його бачили на території вентиляційної установки?
— Так.
— А взуття? Ви цікавились його взуттям? Пам’ятаєте, ми там знайшли сліди…
— Цікавився, Сергію Івановичу. Розмовляв з Буштимовою і з сусідами, показував їм фотографії слідів, але ніхто не бачив у Каретова взуття з подібним малюнком підошви.
— Кров… Ті плями крові… Ми знаємо групу… — розмірковував далі вголос підполковник. — Треба дізнатися групу крові Каретова.
— Я сьогодні зв’яжуся з поліклінікою, — мовив Черненко, — і з лікарнею. Цілком можливо, що Каретов лікувався, і в нього є історія хвороби, а там можуть бути дані про групу крові. Якщо немає, організую якийсь профілактичний огляд… Треба буде все обміркувати…
— І от ще в мене запитання… Чим він займався з липня по грудень 1942 року?
— Саме напрошується припущення, що в цей час Каретов проходив навчання для виконання спеціальних завдань розвідки в радянському тилу. Абвер міг направити його в розвідувальну школу, Питання лише — куди?
Миронов не втримався:
— Ну, безумовно, у Полтаву! Адже його там бачили!
— Цілком можливо, — погодився Сергій Іванович. — У Полтаві функціонувала школа розвідників-диверсантів відділу «І-Ц» штабу південного армійського угрупування фашистських військ. Він міг там одержати підготовку. Товаришу Миронов, ви повинні використати всі наші можливості й дізнатися про це. Треба довідатися, де перебував Каретов у цей проміжок часу.
Того ж дня вони підготували й відвезли в районний відділ держбезпеки своє прохання і словесний портрет Каретова.
10.
На ранок подзвонили з Управління і повідомили, що в розпорядження підполковника Ковальченка направляються рота саперів з міношукачами та рота бійців зі щупами із полка НКВС.
До вечора обидві роти вийшли в назначений квадрат лісового масиву. На узліссі виросло містечко з наметів, як і годиться, були виставлені пікети.
Наступного дня з самого ранку розпочали пошуки. План був простим: спершу ідуть розгорнутим ланцюгом сапери з міношукачами і прослуховують землю, оглядаючи водночас дерева, особливо трухляві, в дуплах яких міг бути влаштований тайник. За саперами мала йти рота бійців із щупами, їхнім завданням було більш глибоке обстеження грунту, підстраховка саперів. Здавалось, цілком виключалася можливість, що якийсь із квадратів залишиться поза увагою.
Лісовий масив оточили оперативні групи, які розташувалися одна від одної на близькій відстані.
Ніхто не забував про можливість зустрічі з німецьким кур’єром; хоча той і повідомляв свого шефа, що виїздить на фронт, але ж кожен розумів, що могла трапитись непередбачена затримка, і от зараз кур’єр міг опинитися саме в цьому районі.
Звечора по всій території області — в усіх населених пунктах, на шосейних дорогах, у поїздах, на залізничних станціях і в місцях вірогідної появи ворожого агента — проводилась перевірка документів.
Вранці почалося обстеження лісового масиву. Ланцюг за ланцюгом ступали підрозділи — витримували дистанцію, чітко виконували всі накази командирів. На кожному із флангів ішли радисти, вони постійно підтримували зв’язок із командним пунктом.
Перший день ніяких наслідків не приніс. Другої доби о сімнадцятій годині двадцять хвилин підполковника викликав по рації командир роти саперів.
— Сергію Івановичу, в п’ятому квадраті під деревом у землі прослуховується метал. Схоже на тайник.
Коли підполковник прибув на місце, він вражено завмер від несподіванки. Саме тут, у кущах, біля старезного, в три обхвати дуба був тяжко поранений Нероденко.
На півметровій глибині розкопано хід, майстерно замаскований під товстим корінням дерева. В тайнику знайшли: портативну радіостанцію «Ері», вона була в залізному ящику-футлярі, таблиці п’ятизначного шифру, бланки посвідчень офіцера Радянської Армії, партійного і профспілкового квитків, а також десять тисяч радянських карбованців.