А потім Миронов і Корольчук доповідали про хід розслідування. Слідчий говорив баском, не поспішаючи, викладав свої думки з приводу кожної версії.
— Поки що в нас немає ніяких фактичних підтверджень того, що вибух був учинений диверсійною групою фашистських спецорганів. Якщо, безумовно, не брати до уваги… — Він зробив багатозначну паузу й дістав із кишені блокнот. — Якщо не брати до уваги факт радіопередачі, що велася з лісового масиву. На нашу думку, її вів ворожий радист, повідомляючи своєму шефові про результати вибуху. Але це тільки припущення, і ми поки що нічого до пуття не знаємо… Цілком можливо, що агент виходив в ефір і зовсім з іншого приводу. Коротше — потрібна розшифровка тексту радіограми.
— Радіоперехват не змогли розшифрувати в нашому Управлінні, — мовив Ковальченко. — Але ж це не означає, що ми припинимо роботу над цією версією. Будемо розслідувати далі й чекатимемо де-шифровки з наркомату.
— А якщо виявиться, що даремно час витратили? — раптом підвівся лейтенант Корольчук. — Мені видається, всі сили треба спрямувати на з’ясування причини вибуху, а коли одержимо текст радіограми, тоді й видніше буде…
— Видніше буде… Але не можна віддавати перевагу одній із версій, товариші. Врешті, це вимога карно-процесуального закону.
Підполковник підвівся з-за столу і закурив. Від кількох затяжок аж темні кола попливли перед очима.
— У лісовий масив, — вів далі він по паузі, — для розшуку радіостанції направлена оперативна група, і вам, товариші, треба працювати з нею в найтіснішому контакті. Домовтесь із ними про спосіб постійного зв’язку. Хто там старший групи? Був капітан Войнов, але йому доручено очолити операцію по ліквідації залишків банди. Зв’яжіться з Управлінням і про все дізнайтесь.
— Буде виконано!
— А як ви гадаєте, — запитав підполковник Миронова, — чи не міг підготувати вибух хтось із працівників будови?
— Ми визначили число осіб, з якими треба поговорити. На нашу думку, ці люди могли бачити злочинця — інженери, техніки, слюсарі, монтери, які чергували тої ночі перед вибухом і наступного дня. Ми вже опитали з десяток чоловік. Але ніхто з них ще не сказав нічого вартого уваги. Шкода, що не маємо можливості поговорити з Нестеровською, вона могла б знати щось про злочинця.
— Я цікавився станом її здоров’я, — сказав підполковник. — Вона в дуже тяжкому стані. Тож не будемо чекати на її допомогу. А як ви гадаєте, залишки банди, що з’явилися в цих краях, можуть мати причетність до вибуху?
— Цілком можливо… Ми вже розробили план перевірки цієї версії.
— Дуже важлива інформація про те, що банда перебувала в лісі біля Соснівки за кілька годин ао вибуху. Троє бандитів заходили за продуктами в село, але чи появлялися оунівці в Новозуївці? В районі будови? Якщо появлялися, треба дізнатися, коли саме, з ким зустрічалися, до кого заходили, коли й куди пішли. Не забувайте, що ОУН, зокрема її СБ[2], готує в населених пунктах свою агентуру, за допомогою якої і здійснює диверсії в нашому тилу. Треба буде добре попрацювати, виявляючи таку агентуру. І ще мене цікавить, чи не міг трапитись вибух з причини некваліфікованого, недбалого поводження з вибухівкою?
— Ми з’ясували це, — відповів Миронов. — У той час на вентиляційній установці не велося ніяких робіт із застосуванням вибухівки. Ми перевірили документацію її щоденної видачі, розмовляли з кожним, хто має до цього хоч якесь відношення… На нашу думку, тут усе гаразд. Видача і використання вибухівки дуже суворо контролюється. На вентиляційну установку вона не могла потрапити випадково. Інженери з будівельного тресту вважають, що було застосовано спеціальний вибуховий пристрій.
— Чому вони так вважають?
— На місці вибуху знайдено ось ці предмети, — Миронов дістав із сейфа невеликий пакунок. — Три металевих уламки і пружина. Інженери вважають, що це залишки вибухового пристрою.
Це вже про щось говорило. Підполковник попросив дати протокол огляду місця події. Миронов дістав папку з матеріалами, поклав її на стіл.
У протоколі місце події було описано дуже поверхово, багато з того, про що говорили працівники держбезпеки, взагалі там не згадувалось. Читаючи його, було неможливо уявити, що ж відбулося на вентиляційній установці.
— Спеціалісти оглядали місце вибуху? — звернувся підполковник до Миронова. — І чому про осколки ось тут написано, а про пружину ні слова? Як це розуміти?
— Протокол складав слідчий прокуратури… Це його недогляд. Пружину я знайшов уже потім…
— Ну, знаєте, товаришу Миронов! —обурився Ковальченко, але відразу сказав якомога спокійніше — Протокол огляду, товариші,— це дзеркало події. Від якості огляду і грамотності складення протоколу залежить хід і результат всього розслідування. До цього треба ставитись якнайсерйозніше.