— Бхай-банд!.. Браття! Вперед!..
Кінні каноніри, обрубавши посторонки, з шаленим криком поскакали вперед, переганяючи піхотинців.
— Стій!.. Ані з місця!
У відповідь засвистіли сипайські кулі.
— Вогонь по саїбах!.. — командував совар. — Гармати котіть до нас!..
Сипаї насіли на кількох британців, які скупчилися навколо покинутих гармат, з криками перекотили їх на свій бік.
Британці, відстрілюючись, розсипалися вздовж дороги.
Полковник кивком голови покликав до себе Франка.
— Назад у форт! — наказав він.
Лейтенант від'їхав; коротка команда стихла — і британські стрільці зімкнулися навколо обох офіцерів.
— В Аллігур, — сказав Гарріс. — Будемо пробиватися назад до Аллігура!..
Це ще було можливо. Британці мали коней, солдати були добре озброєні й уперто відстрілювались.
І раптом лейтенант Франк торкнув Гарріса за рукав.
— Дивіться, полковнику! — сказав Франк. Він показував у бік Аллігура.
Гарріс приклав до очей підзорну трубу. Уже розвиднілось, перші промені ранкового сонця лягли на рівнину. Гарріс помітив якийсь рух у лівій башті форту.
Найбільша гармата повільно повернулась, хмарка диму піднялася над фортом, гул гарматного пострілу струсонув повітря.
Гармата стріляла по дорозі.
Гарматне ядро, не долетівши, упало в лісі, за ним — друге, третє.
— Це по нас! — сказав Франк.
Гарріс не відривав від очей підзорну трубу. Чорні постаті метушилися навколо гармат. Це Темал, напевно, або Накхан — найкращі його солдати, найдосвідченіші бомбардири! Він сам залишив їх у форті.
— Зрадники! — сказав Гарріс. — Зрадили британську королеву!
Гарматний снаряд упав зовсім близько і розірвався, здійнявши до неба стовп землі.
Кільце сипаїв знову зімкнулося. Дві кулі, просвистівши біля самого вуха, мало не зачепили полковника. Франк під'їхав до нього.
— Треба відступати, — сказав Франк.
— Ні! — відповів Гарріс.
Він чув, як часто заляскали кулі по листю сусіднього дерева. Сипаї підступали ближче, він бачив їхні обличчя, лютий блиск очей. Молодий індієць пробився з натовпу до полковника. Індієць був блідий.
— Тікай, саїбе! — сказав він. — Сипаї застрелять тебе. Тікай!
— Мовчи, Мунгаре! — загаласували в юрбі. — Кого ти жалієш? Він двох твоїх земляків минулого тижня засік до смерті.
Індієць сховався в юрбі.
— Він утече! — закричало кілька голосів. — Він утече й збере своїх саїбів проти нас.
Полковник стиснув у руках пістолет.
— Хіба ти не знаєш, Мунгаре, — повільно промовив він, — хіба ти не знаєш, що британці ніколи не тікають? — І полковник в упор вистрілив у індійця.
— Даремно, полковнику, — сказав Франк. — По-моєму, порада хороша. Дивіться!..
Великий загін кіннотників виїжджав з лісу. Тепер, серед дня, ясно було видно табір повстанців, який широко розкинувся на протилежному березі річки. Позаду був Аллігур. Залишалися майже непомітна стежина у джунглях і бистрі коні, які ще могли їх врятувати.
— Порада хороша! — повторив лейтенант Франк.
Але полковник уже сам повернув коня, і вони поскакали.
За лісом розкинулось кукурудзяне поле, потім почався рідкий чагарник. Полковник скакав через поле навскіс.
Куля, просвистівши мимо, зачепила ремінець на білому пробковому шоломі полковника.
Гарріс нервово хльоснув свого могутнього гнідого Робінзона. Кінь поскакав швидше.
Скоро Гарріс почув, що хтось наздоганяє його.
Це був Лалл-Сінг. Він щосили бив острогами свого худого коника.
— Стій, саїбе! — кричав Лалл-Сінг.
Гарріс притримав Робінзона.
— На цьому коні тебе пристрелять! Візьми мого.
Лалл-Сінг спішився й підвів до полковника свого коня.
Сипай посміхався. Давно мріяв Лалл-Сінг погарцювати на такому коні. Чудового полковницького гнідого Робінзона знали навіть у Мі-руті. Радісна посмішка сяяла на смуглявому обличчі сипая.
Розгадувати, що означає ця посмішка, у полковника не було часу. Він оддав індій¬цеві свого Робінзона, а сам скочив на худого Лалл-Сінгового коня.
— Дякую, Лалл-Сінг, — сказав полковник і поскакав далі.
«Невже ця тварюка все-таки віддана мені?» — думав він.
Дві кулі, наче у відповідь на питання, просвистіли коло самого його вуха.
Гарріс втягнув голову в плечі.
«Мене сипаї впізнають і зблизька, і здалека, на будь-якому коні, — з досадою подумав він. — Даремно все ж таки віддав я свого Робінзона».
Кінь мчав його через поля, незнайомим шляхом. Гарматна стрілянина чулася здалеку, потім запахло димом: десь поблизу горіли джунглі.