Загін зайняв увесь двір. Але щойно королівські стрільці розташувались коло великого фонтана, як граната з шипінням упала посеред двору, за нею друга, і незабаром з першої партії, що вдерлася у палац, не лишилося і половини.
Це Чандра-Сінг, повернувши свої гармати, бив з форту Селімгур по палацу. Чандра-Сінг виконував наказ свого начальника Інсура-Панді.
Розділ сорок третій
Де ж Панді?
«Делі — вогнище повстання і зради, що протягом чотирьох місяців було спокусливим прикладом для всієї Індії, фортеця, де заколотна армія Бенгалу намагалася зосереджувати свої сили, нарешті відвойована нами у бунтівників. Правитель Делі — полонений у своєму власному палаці».
Так генерал-губернатор, лорд Каннінг, писав через декілька днів у зверненні до всіх британських підданих Індії.
Правителя Делі привіз Ходсон.
На другий день після взяття фортеці він одержав чин майора, подяку генерала і це відповідальне доручення.
Ходсон знайшов утікача Бахадур-шаха за кілька десятків миль південніше фортеці, в кам'яних прибудовах величезної старовинної гробниці Хамаюна.
Майор під'їхав до гробниці без свого загону, тільки з двома попутниками. Він послав до шаха парламентера.
— Здайся нам добровільно, Бахадур-шах, — звелів передати йому Ходсон, — здайся добровільно британцям, і ми обіцяємо тобі життя.
— Нехай сам Ходсон-саїб повторить ці слова при мені,— вимагав старий шах.
Ходсон погодився.
Він увійшов до шаха сам, без охорони, і повторив генералову обіцянку.
За кілька годин багатий поїзд під'їхав до Лахорських воріт Делі: нарядний парчевий паланкін з завішеним пологом і кілька закритих повозок. Жінки, слуги сиділи у повозках. Кінна мусульманська сторожа оточувала поїзд. Довгов'язий Ходсон їхав верхи біля полоненого, один єдиний європеєць серед усього ескорту.
Всі зупинились коло воріт.
— Хто в паланкіні? — спитав Ходсона черговий по варті офіцер.
— Усього тільки шах Делі, — відповів майор.
Сторожа хотіла привітати Ходсона трикратним «ура».
— Не треба, — сказав Ходсон. — Старий ще, може, сприйме привітання на свій рахунок.
Він проїхав зі своїми полоненими по зруйнованому бомбардуванням Срібному Базару, і у воротях палацу передав шаха з рук у руки цивільній сторожі.
По шахових синів та онуків Ходсон поскакав до гробниці Хамаюна наступного дня з невеликим загоном.
Він почав з того, що обеззброїв почет наслідників. Перелякана челядь, збившись у тісних кам'яних прибудовах гробниці, без єдиної спроби чинити опір віддала зброю. Ходсон наказав усіх шахових синів та онуків, у тому числі й найстаршого Мірзу-Могула, посадити у дві криті повозки і везти в Делі.
Напівдорозі повозки зупинились. Ходсон звелів усім принцам вийти. Їх було сім чоловік. Ходсон наказав їм роздягнутись, скинути пояси, кинджали, увесь верхній одяг. Ті, тремтячи, скорились. Ходсон вихопив карабін у найближчого солдата і власною рукою застрілив усіх сімох, в тому числі й Мірзу-Могула, того самого, якому обіцяв престол.
Так майор Ходсон одним ударом покінчив з усіма претендентами на трон Делі і поклав край династії нащадків Тімура.
Генерал Вільсон похвалив майора за швидкість і рішучість дій і дав йому великий загін британської кінноти для погоні за повстанцями, які втікали на південь.
Але похвала генерала не веселила Ходсона. Худий саїб шукав Панді, найголовнішого Панді, і не міг знайти.
Де він?.. Наклав головою разом з іншими на вулицях Делі чи зумів вислизнути й воює десь в іншому місці?..
В наметі самого Вільсона, в колі штабних офіцерів, Ходсон самовпевнено дав слово британського офіцера знайти його й стратити.
Поки ця голова не злетіла з плечей, — усі інші повсталі панді, всі бунтівники на півночі, на півдні і на сході Індії відчуватимуть себе безкарними.
— Гармата — велика честь для нього! — заявив Ходсон. — Я звелю індійцеві найнижчої касти накинути мотуз йому на шию і сам подивлюсь, як він забовтає ногами в повітрі. Жорстока канонада гриміла в ті дні по багатьох місцях південніше і західніше Делі — в Агрі, в Джелалі, в Рохільканді. Сотні тисяч панді билися на полях Індії за визволення рідної країни, можливо й Інсур-Панді був серед них…