Я лежав у ліжку, намагався заспокоїтися, думати раціонально, і не міг. Хотілося заснути знову, натягти ковдру на голову й забутися, але мене припекло за потребою в туалет — переповнений сечовий міхур не залишив жодного шансу полежати ще.
Упоравшись з ранковими процедурами, я перевірив свій мобільний. Дзвонила Карі. Дзвонила Сюнні. Жодних незнайомих номерів. Жодного ймовірного дзвінка від журналістів.
Я щось перекусив, зателефонував Сюнні й домовився з нею про зустріч у конторі за годину. Я саме набирав номер Карі, але не встиг — вона сама зателефонувала знову.
— Приїду ввечері, близько восьмої. Тато мене відвезе.
Я сказав, що радий.
— Щось сталося?
— Ні, чому питаєш?
— Голос якийсь неживий.
— Та ні, все гаразд. Просто втомлений. Я зараз піду на роботу, але повернуся до твого приїзду.
Ми так довго жили разом, що вона знала мене, мов облупленого.
Сюнне почала скрушно хитати головою з перших слів моєї розповіді й хитала, аж доки я закінчив говорити.
— Такої маячні я ще в житті не чула, сказала вона. — У тебе не все гаразд з головою, Мікаелю!
— Мабуть, — відповів я. — Але сталося те, що сталося. Я подумав, тобі варто знати. Газети вже могли розкопати цю історію.
— Як?
— Поліція. Там знайдуться охочі поділитися з пресою смаженим. Або сама Ніна Гаґен розпустить чутки.
— Гадаєш?
— Не знаю, Сюнне. Я сьогодні нездатний ясно мислити.
— Якщо тебе притягнуть… — озвалася за мить Сюнне.
— Притягнуть…
— Що буде з твоєю адвокатською ліцензією? Заберуть?
— Можливо.
— Ми якось можемо цьому запобігти? То ж катастрофа!
— Яке там, Сюнне! — похитав я головою. — Про це ще буде час подумати пізніше. Тепер займімося нашою справою.
Я викликав таксі, щоб поїхати й забрати авто, і встиг повернутися додому ще до приїзду Карі. Щойно переступивши поріг, вона пильно глянула мені в вічі й запитала, що трапилося. Я зітхнув, допоміг їй зняти пальто й повів на кухню. Ми пили чай, я розповідав, вона слухала. Почуте їй не сподобалося.
— Безглуздий вчинок, Мікаелю.
— Мені не пощастило, а ось Ніні Гаґен дуже навіть пощастило. Тепер я вже мав би на руках докази її співучасті в убивстві Майї.
Карі була непохитна.
— Напевно, мав би, та однаково вчинок твій не мас виправдання. Господи, Мікаелю, ти ж адвокат! Ти повинен вивчати документи й виступати в суді, а не вламуватися, чорт візьми, до чужих помешкань!
Карі рідко лаялася. Я бачив її очі, гарячкові червоні плями на щоках і вирішив, що мудріше буде їй не суперечити. Не мав ніяких душевних сил для сварки.
— Маєш рацію, — мовив я. — Дурний вчинок.
Від такої несподіваної сумирності, Карі аж замовкла й помалу заспокоїлася. Я зізнався, що існує реальна загроза втратити адвокатську ліцензію. Карі знов розхвилювалася, збуджено заговорила, але я недовго її слухав:
— Карі, помовчи трохи. Я знаю, ти маєш рацію, але тепер уже нічим не зарадиш. Справа зроблена. Не лай мене сьогодні, будь ласка! Будемо розв'язувати проблеми поступово, — Карі далі палала гнівом, але промовчала, а я повів далі: — Я втомлений, виснажений. Завтра починаються слухання у суді. Ситуація і так дуже непроста.
Карі ще стиха бухтіла, проте вона не вміла довго сердитися. Ось її обличчя розгладилося, а вже за мить вона підійшла до мене й обвила руками.
— Який же ти дурень, Мікаелю, — повторила знову, та голос її став м'якішим, вона притулилася щокою до моєї шиї.
— Погоджуюсь, — сказав я. — Може вип'ємо по келиху червоного вина перед сном?
У темряві її голос існував окремо від усього, окремо від тіла.
— Ота жінка, — мовила Карі. — Ніна Гаґен…. Цілком заморочила тобі голову.
— Ну що ти!
— Правда-правда. Через неї ти геть утратив здатність тверезо ухвалювати рішення.
Я лежав, прислухаючись до її дихання, до тиші після її слів.
— Вона вбивця, Карі. Вона небезпечна.
— Можливо… Але ти зробив усе, що міг. Забудь її. Зосередься на своїй роботі.
— Твоя правда. Так і зроблю.
І за якусь мить знову:
— Я серйозно кажу, Мікаелю. Подумай трохи про нас…
З її голосу мені здалося, що вона не надто на мене покладається.
Розділ 47
Уранці я ще почувався стерплим від утоми, майже розбитим від небажання починати новий день, хоч і проспав дев'ять годин поспіль. Важкість, в'ялість у тілі й голові.