— Спочатку додому, до Донецька. Бо там документи. А наступного ранку я вже був під аеропортом. Близько сотні військовослужбовців ЗСУ, які не зрадили присяги, закріпилися на території зенітно-ракетного полку, що на вулиці Стратонавтів, на північній околиці Донецька, просто навпроти Донецького міжнародного аеропорту. У травні як таких бойових дій не було[92]. Усе почалося 26 травня, коли з’явилися чеченці. 26 травня о 5-й ранку кількадесят «кадирівців»[93] захопили новий термінал. О 13:00 прилетів наш штурмовик, Су-25, здається, і відпрацював НУРСами[94] — при цьому нас ніхто не попереджував, абсолютна секретність, повідомили про наліт за 3 хвилини до початку, — і ще 7 чи 8 вертольотів зайшли. От 26-го якраз і почалось активне протистояння. Цього ж дня до лісу, що біля зенітно-ракетного полку, де ми стояли, з аеропорту набігло дуже багато чеченців. Відтоді із «зеленки» нас постійно накривали з мінометів, гранатометів, пострілювали снайпери.
— Аеропорт захоплювали чеченці?
— Однозначно. На виході з лісу, що біля аеропорту, ми часто ловили «зеків». ДНРівці засилали до аеропорту людей, переважно зеків, тобто раніше засуджених — принаймні нам такі траплялися, — завданням яких було закопувати трупи просто в лісі. І збирати зброю. На всіх відібраних у «зеків» зразках стрілецької зброї магазини перемотано зеленою клейкою стрічкою. Ізоляційна стрічка зеленого кольору на магазинах — це характерна ознака чеченських найманців, «кадирівців». Закопано їх там дуже багато — не менше ніж сотня. Може, більше. Може, набагато більше[95]. За місяць, 29 червня, ми виходили через аеропорт на Авдіївку, і я пригадую, наскільки сильний стояв трупний сморід у новому терміналі. Мене тоді надзвичайно вразила фантасмагорична картина: дванадцята ночі, наполовину розбитий новий термінал — сучасна будівля зі скла та бетону — підсвічений із усіх боків, переливається у вогнях. І все це під канонаду мінометних і гарматних залпів, приправлену запахом трупних газів.
— За вашими підрахунками, скільки чеченських найманців було знищено під час першого бою за Донецький аеропорт?
— Трупи вивозили «камазами». Наші дозволяли вивозити, не перешкоджали.
— Чому їх не зупиняють подібні втрати? Невже «кадирівців» спонукає воювати з українцями винятково бажання заробити гроші?
— Гроші. Лише гроші. Їдуть за скаженими грошима. І місцеві також: на сьогодні, мабуть, чи не єдиний спосіб заробити гроші в ДНР чи ЛНР — це стати ополченцем і піти на війну.
Незважаючи на перші невдачі, зрадництво серед вищих військових чинів і співробітників СБУ, підступні напади із засідок і появу в бойовиків значної кількості сучасної бронетехніки та реактивних систем залпового вогню «Град», українські війська поступово відтісняли терористів. 13 червня 2014-го від терористів звільнено місто Маріуполь. 5 липня російсько-терористичні війська покинули Слов’янськ і Краматорськ, а 6 липня — місто Артемівськ. 18 липня сили АТО взяли під контроль південно-східну частину міста Луганськ. 21 липня відчутно звужено кільце навколо Горлівки та Донецька. 23 липня від бойовиків очищено населені пункти Карлівка, Нетайлове та Первомайськ. 26 липня повністю звільнено Лисичанськ, українські війська вступили до Горлівки. 29 липня український прапор замайорів над містом Дебальцеве. 4 серпня під контроль українських силовиків перейшов населений пункт Ясинувата. 19 серпня бійці батальйонів «Дніпро», «Донбас» та «Азов» у результаті штурму зайняли частину міста Іловайськ. Ситуація для бойовиків із терористичного угруповання ДНР склалася критична. За кілька днів сили АТО могли повністю витіснити бойовиків із Іловайська та замкнути кільце оточення навколо Донецька, відрізавши сепаратистів від Росії та, відповідно, від необмежених запасів зброї, техніки та боєприпасів. Російська Федерація відчайдушно намагалася врятувати становище, перекидаючи через кордон величезні колони бронетехніки. Командувач АТО в Луганській області Ігор Воронченко стверджував, що одного лише 19 серпня до Луганська з боку РФ прорвалося декілька десятків одиниць важкої бронетехніки. Утім, ніщо не допомагало. Врятувати скупчення терористів у Донецьку могло лише вторгнення регулярних військ РФ.
Розповідає полковник ЗСУ, учасник антитерористичної операції на сході України:
— Свого часу, аби не Росія, ми б сьогодні сиділи й розмовляли з тобою у звільненому Донецьку. Ще до безпосереднього вторгнення РФ не лише постачала озброєння, але й забезпечувала бойовиків вогневою підтримкою. Усі позиції вздовж кордону — все, до чого діставали «Гради», — постійно накривали вогнем із російської території. Мені в тих окопах, що біля кордону, побувати не довелося, але із розповідей колег на нарадах я чудово знаю, як там було. Росіяни безперервно лупили, лупили, лупили «Градами», поки наші не відходили. Примушували відходити.
92
Ідеться винятково про місто Донецьк, оскільки протягом травня 2014-го на території Донецької та Луганської областей спалахували сутички між українськими військами та проросійськи налаштованими сепаратистами. 13 травня близько тридцяти терористів із засідки на околицях села Октябрське обстріляли колону 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, внаслідок чого загинуло 6 десантників, 9 дістали поранення, один військовий помер під час транспортування до шпиталю. 22 травня поблизу міста Волноваха Донецької області бойовики ДНР обстріляли із засідки розташування української 51-ї механізованої бригади, що призвело до загибелі 17 та поранення 32 українських військовослужбовців. Протягом квітня-травня не вщухали бої у захоплених терористами Слов’янську та Краматорську.
93
Рамзан Кадиров (нар. 1976) — президент Чечні (із 2007-го), тривалий час очолював службу безпеки чеченського президента, брав участь в операціях із ліквідації чеченських сепаратистів. Майстер спорту з боксу. Син Ахмада Кадирова, колишнього муфтія Чечні, котрий 1996 року зрадив національно-визвольний чеченський рух і перейшов на бік російських федеральних сил (Ахмад Кадиров загинув 2004-го в результаті замаху). Рамзан Кадиров відомий своїми пропутінськими, мілітаристськими, а також антиукраїнськими й антигрузинськими заявами. Після зради Кадирова-старшого всіх проросійських чеченських бойовиків називають «кадирівцями».
95
Слова полковника, в якого я брав інтерв’ю, слугують підтвердженням офіційних даних, оприлюднених РНБО: із 43 терористів, поранених і взятих у полон 26 травня 2014 року в ході антитерористичної операції в Донецьку, тільки 8 були громадянами України, донеччанами. Решта — іноземці, зокрема родом із Чечні, Дагестану та Москви.