Чарлі. Походить із Мексики. Дивний хлопець. Його вбили люди. Він пішов на змову з якимось демоном та добряче заплатив тому за виконання бажання. Тепер він коли хоче вертається до життя. То ж, він зазвичай невидимий, але коли схоче - стає матеріальним. Ми з ним знайомі років так сто тридцять. Знаєте, він такий худий, що словами не описати, прямо скелет обтягнутий шкірою. Він і Піка полюбляють подорожувати (між галактиками).
Баба. Вона завжди вештається по старих халупах. Я про неї багато не знаю. Відомо, що вона була офіційним привидом в психлікарні й знущалася над бідними душевнохворими. Ця категорія людей найменш захищена від невмотивованого страху. Пізніше, коли я влаштувався працювати в цей медичний заклад, Баба втекла звідти й більше там не з’являлася.
Так, я вчився на психолога, а потім на психіатра. Єдине, що я зробив корисного під час сидіння в руїнах - це те, що я відкрив ще три види страху людини, але про це мало хто знає.
Ну, раз вже прокинувся, буду вставати. Піднявся, потягнувся й глянув на сусіда. Не зрозумів? А демон-то спить… Цікаво, демонам, що такі емоційні сни сняться? Ай, демон, що плаче?.. Дивний ранок. Сподіваюся, що ми на Дагоні не надовго, бо мене вже дістали ці павуки в бокалах. Я вилетів з кімнати й почав літати по всій квартирі, як привид. Між духом і привидом величезна різниця. Мене й досі бісять запитання тих людей, яких я лякав: «Ти привид?», або влоги деяких блогерів, які казали: «Я так гадаю, що це привид хлопця, який тут помер». Ну, що ж це таке? Не помирав я ніде!
Пройти крізь когось можна по-різному. Перший спосіб - це просто пройти крізь когось по дотичній. Другий - це я сам не знаю, чому так виходить, просто заставити вивільнитися страх і все. Тобто, якщо негайно потрібна енергія, ми проходимо крізь когось наскрізь і заставляємо боятися. Із страху, який вивільнюється з людини можна швецький стіл накрити.
***
Яка різниця між духом та привидом? Привид - це душа померлої людини, яку не впустили ні в рай, ні в пекло. Дух - це представник численної розвиненої раси, який також є живим, як і живі люди. Чому раз я дух, я не можу стояти в природній своїй формі?! Ноги в мене нікуди не пропадають! Тільки, якщо я захочу!
***
Переставши літати по квартирі, я попрямував на кухню. А то від цих незрозумілостей розігрався апетит. Як працює така стара модель плити я взагалі не зрозумів. У холодильнику - миша повісилася, треба йти за продуктами. Залишився голодним.
До кухню зайшла сонна Варда.
- Добрий ранок, - сказала вона.
- Так.
Ця квартира якось дивно діє на всіх. Напевне, тут просто дивакуватий інтер’єр. Потім на кухню зайшла фея. Я не знаю, яка ніч у неї сьогодні була, але волосся Віки перетворилося на гніздо. Дівчата не дуже довірливо дивляться на мене. О, ні! Їх напевне досі мучить цікавість, що це я із бідними селянами планети Різо робив? А я просто не хочу про ті часи говорити.
Позіхаючи, на кухні з'явилася Карай. Вже всі прокинулися, окрім проклятого демона. Він для того, щоб ув’язнити мене зробив бозна-що. Найтон через горищне вікно проліз до мене в дім, рукавицями із шкіри волохца-альбіноса схопив мене й перерізав мені вени на руці так, що я ледь кров’ю не стік. Я намагався набути природної форми, але в мене ніяк не виходило!
Фея вирішила провести нараду. На порядку денному два питання. По-перше, що робити у зв'язку з оприлюдненням нашого прибуття на планету Дагон. По-друге, де демон? З першого питання в мене особисто не було слів, одні не цензурні вирази. Це ж треба як нам напаскудили добрі люди-ящірки. Дівчата теж не могли втриматися від міцних висловів. Звичайно ж леді, але й у них терпіння може закінчитися. Мабуть всі три сиділи допізна в інеті й милувалися на свої витягнуті личка.
Дагонці пообіцяли, що за нами на протязі десяти-дванадцяти днів прилетить зореліт і доставить у галактику Великий Пес. Залишається тільки пережити ці дні тут, оскільки ризикувати знову з телепортом не хочеться, хтозна-куди викине.
По другому питанню Віка запитала мене, де Найтон.
- Він спить, - відповів. Ой, мені здається щось не добре назріває. Усі пішли його будити. Ну, звичайно, що нам ще робити. Потрусили його раз…два…три. Дає хропака.
- Що це з ним? - задає очевидне запитання Варда.
- Його там заточили, - із закритими очима каже фея. Я би назвав цю картину так: «Битва екстрасенсів з одним учасником». Якщо так подумати, то я те ж щось відчуваю, але тільки його емоції.
- Де? - от хто, а Карай взагалі нічого не розуміє. Я не маю на увазі ці загадкові слова Віки, а взагалі ВСЕ.
- У вимірі снів, куди в більшості випадків попадають демони.
- Як вони туди попадають? - запитує Варда.
- По бажанню. Це дуже важко пояснити, - із замороченим виглядом відповідає фея. Через паузу додає, - особливо для вас. Бувають випадки, коли одні демони при зустрічі заточують інших у цьому вимірі.
- І як його з відти витягти? - через кілька хвилин питаю я.
- А може не треба його витягати звідси, - з неловким виглядом каже Віка.
- Правильно. Взагалі, чому ми разом. Треба залишити його тут, а самім розбігтися по всій галактиці та й усе, - каже швидше ствердно, а не запитально перевертень. В одному я з нею згоден, а в іншому - мені просто цікаво подорожувати з ними. Ну, та й шкода якось цього дурбецала. Чому я про нього думаю? Тому, що він ненормальний, але з іншого боку цікавий, і все ж таки жорстокий. Це я м’яко про нього виразився. Для цього типа слова не підібрати.
- Та просто весело так з вами бродити по світу, - як ні в чому не бувало відповідає всім відразу дракониха.
- Весело?! Та нас два рази ледь не вбили! Коли нас викрали, а ще давайте згадаємо цю бридку картину з носорогом, коли його морда була вся в крові, ненависть та жорстокість з його очей так і лилась потоками! - не витримала Варда й вибухнула, як вулкан, такою промовою. Карай стало соромно за свої слова. Я гадаю, що Варда погарячкувала, бо Карай просто хоче відшукати хоча би трохи позитиву.
- Внсі, а ти можеш вселитися в нього? - питає Віка.
- Так.
- Але ти зможеш тільки його тілом керувати, - каже слушну річ фея.
- І що з того? Ти, що збираєшся волокти за нами цю падлюку? - «репліка розлюченого перевертня», хоча я не знаю, чому вона така зла зараз.
- Ні, я просто можу запхати Внсі у вимір снів до цього демона. І тоді нам поступить інформація від нього через Внсі, але мені потрібно, щоб Внсі вселився в тіло.
Я замислююся. Варто мені це робити? Це ж так складно. Та й, якщо так подумати я давно це не робив. Вселятися в чужі тіла не просто, бо жертва робить опір твоїм діям. Тому є багато відео, коли люди та нелюди типу «іносторонців» корчаться й звиваються, про них говорять: «демон вселився».
- Повірте, мені просто цікаво, хто його заточив! - з наміром виразити свою ненависть до Найтона говорить Віка. Вона чекає тільки мою відповідь. Ну, що ж…
Карай
- Давай! - з азартом в очах відповідає дух, - тільки дивіться, щоб у когось дах не поїхав.
Він нахилив голову на бік, а потім різко подивився на мене. А, що я?! Дух підлетів до Найтона і, піднявшись над підлогою, повільно опустився на тіло, поступово зникаючи в ньому. Що це взагалі було? Що це за фраза: «Тільки дивіться, щоб у когось дах не поїхав»?! Що це означає. Чому це в мене дах поїде?!
Внсі
Я опинився у світі фіолетових тонів. Тут захід сонця. Красиво. Переді мною сидить…заплаканий демон. Той, який був жорстоким та бездушним зі мною настільки, що на таке здатний не кожен психічно-хворий маніяк. Я навіть не знаю, що йому казати. Він підіймає голову, швидко підходить до мене. Обіймає так, що в мене здається ребро тріснуло.