Ми замотали головами, а потім простежили за рукою Варди, якою вона показала направо. Там далеко на лавочці сиділа товста ящірка, оточена різнобарвною юрбою підлітків-людей, і щось їм говорила. Як в цьому гаморі можна було почути подробиці про джерела не розумію!
Мінеральні джерела потрапили в список наших відвідувань разом із печерою Чихау, в якій росте мох, що світиться, про яку нам розповів старий дагонець, у якого ми взяли на прокат самокати.
На Дагоні цей вид громадського транспорту дуже розвинений. Це не дивно, враховуючи той факт, що підлоги в печерах були ідеально рівні, а самокати були легкі й верткі. Ззаду в них кріпився електромотор і пересування не доставляло фізичних труднощів.
Звичайно ж на Дагоні є електрокари, електропоїзди. Однак, для транспорту будують окремі тунелі, які проходять поруч з житловими печерами, оскільки не раціонально витрачати на це місце в самих печерах. А якщо хочеться прогулятися вулицями міста, то самокати - це саме те.
У готель ми добралися швидко. Я з Вардою включили моторчики, а Віка просто махала своїми крильцями й раділа можливості їх використати.
Внсі зависав в інеті у своїй кімнаті, зваливши всі пакети на стіл в кухні. Так що нам спочатку довелося розібрати покупки. Хитра Варда першою схопила шампунь, гель і закрилася у ванні. Я вирішила втішити Віку й поступитися їй чергою у ванну, а сама піднялася до Внсі. У нас відбувся обмін інформацією: він мені новини всесвіту, а я йому - наші завтрашні плани.
Внсі
Після водних процедур зібралися на кухні готувати вечерю.
- Якщо вже ми вирішили забрати Найтона з собою, то прийдеться підтримувати його тіло в доброму стані. Тому поки готується вечеря, Внсі вселиться в демона, піде покупається, переодягнеться, зробить зарядку, а потім і нагодує. І не дивись на мене так, це можеш зробити тільки ти.
Щоб тій Віці таке зробити, аби вже заткнулась, і не давала мені ці кляті накази! А то раз виконай те, що попросить, а потім сяде на шию і ніжки звісить. Карай вскочила зі словами: "Ми ж йому змінний одяг купили", побігла на гору. Одна Варда замислено розглядала продукти в холодильнику, ймовірно придумуючи щоб приготувати. Ясно, ніхто не проти повісити на мене турботу про сплячого Найтона з другого поверху.
- На вечерю хочу м'ясо й солодке до чаю, - сказав я, щоб останнє слово було за мною й зітхаючи пішов до своєї кімнати.
Карай
Я взяла складений одяг для Найтона й вийшла з кімнати. Знизу наверх летів Внсі.
- На, - жбурнула я в нього речі. Одяг, пролетівши крізь духа, впав на східці. Внсі матеріалізувався, закотив очі й почав його збирати. Потім пройшов по коридорчику та зайшов у кімнату, а я навшпиньках підійшла до дверей та зазирнула туди. Внсі кинув речі на своє ліжко та став прозорим. Я, затамувавши подих, підглядала, і раптом відчула, що хтось торкнувся моєї ноги. Здригнувшись я глянула вниз. Навприсядки поруч з моєю ногою сиділа Віка і, витягнувши шию, заглядала в кімнату. З її спини туди ж дивився пітон.
Дух підлетів до Найтона та вселився в нього. Тут почалася вистава з підняттям зомбі. Руки здригнулися, голова стала підніматися й демон сів на ліжку. Опустивши ноги вниз, Найтон спробував різко скочити, але враховуючи, що він спав на другому поверсі, тут же спікірував головою вниз. Пролунав дзвін: лоб Найтона зустрівся з підлогою.
- Йой… - прошепотіла Віка.
- Йох, ти ж блін, - скрикнула я і закрила рот долонею. Пітон і оком не змигнув.
Понівечений демон ворухнувся, підвівся і, схопившись руками за ліжко, почав вставати. Ми зітхнули з полегшенням: він не зламався. Піднявшись на ноги, Найтон повернувся до нас і показав великий палець вгору, ми з дівчатами, регочучі, втекли на кухню. Тут пролунав гуркіт і дрібний стук. Виглянувши у коридор, побачили демона, який сидячі на заду спускався вниз по сходах. З тіла, що загальмувало, випав дух.
- Може краще, щоб він просто лежав? – з іронією запитав Внсі.
Оскільки ми промовчали, він зі стогоном вселився назад. Найтон піднявся й пішов у ванну. Через півгодини Внсі спускався вниз з одягом Найтона. Коли він встиг злітати на верх? Потім ще через якийсь час на кухню приперся намитий пахнючий демон у нових шортах та футболці та сів вечеряти. О, то була друга частина вистави: зомбі їсть. Затиснута в руці ложка, наповнена кашею, потрапляла в ніс, в око й тільки через раз куди треба. Добре що заправили рушник за воріт футболки та застелили коліна, а то довелося б знову купувати речі. Поївши та умивши залишки вечері з обличчя він пішов нагору.
Через пару хвилин Внсі спустився вниз.
- І як часто це треба робити?
- Думаю, що раз на добу вистачить, він все-таки спить, - сказала Віка.
- Ха-ха! Фізіологія демона влаштована так, що вони можуть тижнями лежати у відключці й нічого не їсти, і їм нічого серйозного від цього не буде. Заспокойтесь! – заперечила їй Варда.
- Навіщо тоді ви мене змусили вселитися в Найтона?! – ображено, заломивши брови, запитав Внсі.
- По-перше, щоб демон був чистий, а по-друге, щоб познущатися з тебе!
Кожен розважається як уміє
Дерія
Прямого рейсу з Альтаїра в систему Фомальгаут не було. Купила квиток до системи Шедді в сузір’ї Козерога. Зореліт екстракласу "Золотий метеор" порадував шикарним сервісом і затишною каютою. Летіти три космічні доби. На борту навіть басейн є й ресторан з танцмайданчиком. Час пройшов непомітно.
В дорозі прийшло повідомлення від Ролель. В системі Шедді мені необхідно відвідати відділення пошти на планеті Ахта.
Просторово-часові тунелі були відкриті більше ста років тому. Як з'ясували вчені, вони пронизують весь наш всесвіт у різних напрямках. Найскладнішим є знайти вхід у тунель. Обчислити куди веде, з якою швидкістю переміщаються по ньому предмети - це вже справа техніки. Згодом навчилися підключатися до одного тунелю по всій його довжині. Такі тунелі пошта використовує для пересилання невеликих предметів, при чому як з планети на планету, так і з однієї галактики в іншу. Час пересилання займає від кількох годин до кількох хвилин.
Ролель надіслала шкіряну мотузку з шкури волохца-альбіноса - дуже рідкісного виду пустельної змії. Вони мешкають тільки у вимірі Тунни та знаходяться на межі вимирання. Адже така рідкість, як альбінос зустрічається один раз на десять поколінь. Ця безцінна мотузка має одну дуже важливу особливість: при дотику до тіла духу фіксує його в матеріальному стані та не дає перетворюватися. Без цього затримання всіх обдарованих не реально.
Із системи Шедді до сузір’я Південна Риба, де розташована система Фомальгаута довелося летіти на старому зорельоті другого класу "Кассіопея", оскільки тільки він вирушав буквально через пару годин після мого прильоту. Решта пристойних суден за розкладом вилітали лише на наступний день.
І знову три доби в дорозі. Однак на цей раз у маленькій та незручній каюті, ніяких розваг, добре, що хоч вона одномісна. Я закрилася у себе й розробляла план операції.
По-перше, потрібні виконавці. Пощастило, що якраз на Дагоні пришвартувався військовий зореліт з найманцями, яких набрали для виконання бойових операцій в джунглях Тінторетто в системі Альджеді, сузір'я Козеріг. Поки командування займається підготовкою зорельота до перельоту, рядовий склад пропиває гроші в портових пивницях.
Знайомий контрабандист, капітан вантажного зорельота "Черево кашалота", який зараз завантажують в Дагонівському порту, Стів Чак, погодився знайти трьох-чотирьох найманців для затримання чотирьох об'єктів. Про те, що вони обдаровані їм знати не обов'язково, а то ще відмовляться.