Я посидів, подумав і дійшов висновку, що нема сенсу мені гнати коней. Бідолашний конструктор завтра може і не з’являтися до мене на розмову, бо здається, все потрібне ми вже з’ясували. Залишилася формальність — перевірити його алібі.
Якби не синці під очима, то «алібі» конструктора виглядало б дуже навіть непогано. Що поробиш, малі діти — то не завжди малий клопіт, як стверджує приказка. Молода вдова працівника Ради Міністрів поводилася, як сказав би наш Старий, мужньо. Більше того — на моє обережно висловлене припущення, що свого чоловіка вона як іще раз побачить, то виключно в закритій труні, прореагувала більш ніж стримано:
— Я знала, що цим закінчиться. Оці всі його поїздки на заправку, черги на автообслуговуванні, перескладання іспитів на нові права в автоінспекції — все це казочки для дурної дружини, котра за пелюшками більш нічого не бачить. А спробуй йому натякнути, що крім автомобіля у нього ще є дружина і дитина, то такого наслухаєшся! «Ти ж у відпустці, це я працюю цілий день!»
— Коли від вас пішла ваша подруга?
— А до чого тут вона? Ви що, мене підозрюєте? Вона, до речі, підтвердить, що затрималася у мене і через те, що чоловік пообіцяв підкинути її додому, а сам до першої години і не з’явився. Довелося ловити таксі.
— А якби не впіймали?
— Цей варіант ми враховували. Навіть подзвонили про всяк випадок чоловіку.
— А чоловік подруги не запідозрив, що ви, скажімо, якісь її амурні справи покриваєте?
— Та де там! Я, щоправда, його лише раз у житті бачила — випадково на вулиці зіткнулися. Але на Отелло він аж ніяк не тягнув. Знаєте, пізній шлюб, молода дружина, а раптом на ревнощі образиться і кине? А чого це ви раптом про нього розпитуєте? Він що, має якесь відношення до нещасного випадку з моїм чоловіком?
— Я навіть не можу стовідсотково стверджувати, що нещасний випадок трапився саме з вашим чоловіком, тож заспокойтеся. Поки що ми встановили тільки приналежність машини — згідно з реєстраційними та заводськими номерами. А щодо того, хто був у машині — то медицина свого останнього слова ще не сказала. Все може бути. Наприклад, «Москвича» у вашого чоловіка елементарно поцупили, доки він у підпільному притоні в карти на гроші грав. От він і соромиться повертатися додому — без грошей і без коліс.
— Спасибі, заспокоїли. Ви ще скажіть, замість «грав у карти на гроші» — вилежувався в ліжку у коханки… Дурня собача всі ці ваші, як ви їх там називаєте… гіпотези, чи що?
— Версії.
— Хай буде версії. Ви мого автолюбителя зовсім не знаєте. Ні, він, звичайно, міг і в гречку залягти, і в карти програтись, але щоб запізнитися на роботу, а тим більше прогуляти!.. Ні, це не в його стилі. Ну, нічого! Не треба мені ваших співчуттів. Шкода, думала ще трохи посидіти у відпустці, а тепер бачу — доведеться дитину бабусі, а самій на службу. Коли розкопаєте, подзвоніть. Лебединої вірності покійнику не обіцяю, але скандали мені теж не потрібні.
Чужі скандали не потрібні були і мені. А в таких ситуаціях вони неминучі. Це діє на нерви навіть професійному сискарю і взагалі, філософськи узагальнюючи, підточує віру в чистоту подружніх стосунків. Тому я з’явився в кабінет до Полковника і відрапортував мало не з порогу:
— Особи вбитих… перепрошую, жертв нещасного випадку, практично встановлено. Але… оскільки маємо справу з позашлюбними інтимними стосунками одружених людей і тим фактом, що мадам виявилася дружиною провідного конструктора закритого КБ, а джентльмен — не менш відповідальним працівником Ради Міністрів, то нам треба бути дуже делікатними. Тому пропоную поки що особливо не займатися оперативною розробкою найближчого середовища загиблих, а дочекатись остаточних висновків експертизи.
— І що воно тобі дасть, Сирота, якщо експертиза, приміром, встановить наявність алкоголю в крові чи його відсутність, або те, що вони спочатку вчаділи, а потім згоріли. І так два покійники, і так — два покійники, як не крути.
— Не кажіть, товаришу полковник. Ану раптом машину у них вкрала якась зголодніла парочка, котрій ніде було…
— А де ж тоді вони, котрі з Ради Міністрів, і… де вона там працює, ця конструкторша?
— Конструкторша — бібліотекаршею. В якомусь там НДІ. Довжелезна така назва, щось на взірець «Автомотовелофотобричкотракторний завод».
— Ну, так де ж вони, ці бричкотракторні, якщо машину просто вкрали?
— А я знаю? Раптом їм остобісили умовності, вони все кинули і дременули в Сухумі. Сидять там зараз під пальмами і каву п’ють. Життя, товаришу полковник, така цікава штука, що ніякий Шейнін цікавіше не придумає. То чого ж нам бігти поперед паровоза?