Цікаво, що я доповім начальству? Один свідок, котрий відмовився говорити під протокол, кілька разів бачив на дні байраку світло, ймовірно, від автомобільних фар. Мене запитають, що це за свідок. Механік крематорію? Спочатку Полкана і Генерала пересмикне, бо вони уявлять себе в цій вогненній геєнні. Потім поцікавляться, скільки горілки випиває за зміну персонал цього закладу. Дізнавшись, що свідок не п’є взагалі, дійдуть висновку: перегрівся на роботі. Залізобетонна логіка! Нарешті, запитають, що я пропоную? Ах, виставляти там на ніч засідку? А навіщо? Полохати нещасних закоханих? А раптом хтось із них з переляку помре, то хто відповідатиме? Ви знаєте, що з нами тоді зробить відділ адмінорганів? Тож краще порекомендуйте дільничному поставити там шлагбаум. І то негайно! І рівчака хай викопають впоперек в’їзду в байрак. Глибоченького, з окоп повного профілю! Аби не кортіло туди шастати не те що вночі, а й серед білого дня.
Я прогнав у своїй уяві цей діалог з начальством і вирішив, що ще не пора… Не пора взагалі з’являтися в Управлінні. Краще кудись зашитися, в якесь затишне місце, де тихо, прохолодно, ніхто не чіпляється з дурними запитаннями, не вимагає звіту про плани і перспективи на майбутнє. Морг на Оранжерейній був саме таким місцем. Щоправда, пахло там не фіалками, але, як зазначав уже згаданий Лис, у цьому світі годі шукати досконалості.
Судмедексперти від мене відмахнулися. Мовляв, у них запарка. Моя черга ще не надійшла. І взагалі, я зі своїми покійниками тут не стояв. Я спробував погаласувати, але мені делікатно натякнули, що так можна і зіпсувати чистоту експертизи.
— А це як? — здивувався я.
— А так, що будь-який тиск на експерта може вплинути на результат. І будеш ти ламати голову, звідки у цього дядька шестимісячна вагітність. Тож не підштовхуй нас, не допоможе.
— А якщо рейки змастити?
Мого натяку чомусь не зрозуміли. Натомість вдалися до філософії, що під цими склепіннями — дивовижа:
— Усі ми люди, в усіх діти, дружини, тещі і нерви. Раніше, ніж через тиждень, не потикайся.
Через тиждень, так через тиждень. Така наша сищицька доля. Біжи туди, але стій тут і чекай, доки тебе помітять. Може, у пожежників більше пощастить?
На майданчику, де технарі вилизували обсмалені рештки «Москвича», на мене чекав сюрприз. Мій знайомий капітан довго розминав сигарету, точнісінько, як це робить мій Старий, коли хвилюється, аж доки весь тютюн не висипався на землю. Потім стрельнув цигарку у мене і проробив з нею ту ж саму процедуру. Я терпляче чекав, бо знав, що капітан у своїй справі — чемпіон світу серед професіоналів. Колись у дощенту спаленому пасажирському вагоні, котрий на додачу ще й злетів з високого насипу, він знайшов причину пожежі — залишки розплавленої несправної електробритви. Капітан спробував розкурити порожню гільзу, папір пихнув і згас, він сплюнув, матюкнувся і нарешті сказав:
— Такі справи, Сирота. Якщо я доповім моєму начальству найімовірнішу причину вибуху бензобаку, то мене попруть з роботи. Це в кращому випадку. Бо можуть і в психушку загнати.
— Не набивай собі ціну. Ти не дисидент, а капітан технічної служби МВС УРСР. Яка там причина?
— Вибух.
— Не врубався. Що ж виходить: причина вибуху — вибух? Нормально! Розтин показав, що покійний помер від розтину. І що там гахнуло? Ліве заднє колесо чи надутий презерватив?
— Про презерватив тобі хто сказав?
— Ніхто, то я так, навмання ляпнув. А що?
— Знайшли ми розплавлені рештки цього запобіжного заходу. Під заднім сидінням. Але вибухнув, звичайно, не він. Розумієш, бензобак підірвали зсередини! Є лише два варіанти. Перший: хтось відкрутив пробку і встромив туди смолоскип. Але так не буває, бо першою жертвою стане підпалювач. Варіант другий: в бензин встромляють кінець бікфордового шнура чи ще якогось ґнота, підпалюють і дають драла. Але все одно, перед цим треба відкрутити пробку. А її ніхто не відкручував. Її зірвало з різьби. А це означає, що в бензобак попередньо було вміщено якийсь спеціальний запалювальний пристрій з дистанційним управлінням. Радіозапал, розумієш?
— А може, то був шматочок пластикової вибухівки з хімічним підривачем? Мене недавно в Будинок кіно провели на американський фільм, закритий перегляд. Так отам саме так бензосклад підривали.
— Не вмер Гаврило, так галушкою вдавило. Ти хоч уявляєш, Сирота, у кого на озброєнні пластикова вибухівка? І у нас, і у них, до речі. Тільки в диверсійних спецпідрозділах. І то — кожен грам на обліку. Ти ще скажи, що тут агенти армії ймовірного противника попрацювали.