— Хай мені небіжчик простить, але ваше щастя, що він на голову впав. Бо якби, скажімо, ногами вниз летів, то де б ви той спазм шукали?
— Сирота, ви цинік! — сумно констатували медики. Але на моє запитання так і не відповіли.
Може, я й справді цинік, але у цій ситуації версія з нещасним випадком задовольняла практично всіх. Начальству не довелося писати численних пояснень, мамі виправдовуватися перед сусідами, колегам терзатися провиною, що, може, чогось недогледіли. Ну і звичайно, за такої ситуації оформляється нормальна пенсія матері. Ну, а красива, з ногами від кульчиків подруга знайде собі такого, що не буде розриватися між нею і службою.
Не встигли закрити цю справу і перевести подих, як накотилася нова. І то така, що поставила весь наш розшук у не зовсім зручну для основної діяльності позу. Один стовідсотково порядний громадянин вивів прогуляти жінчиного пекінеса у напівдикий гайок поблизу одного з київських узвозів. Коли він не повернувся ані через обіцяні півгодинки, ані навіть через дві з половиною, дружина стривожилася не стільки відсутністю благовірного, скільки долею свого кудлатого улюбленця. І рушила на пошуки. Пропажа віднайшлася досить швидко: чоловік лежав у кущах долілиць, вбитий пострілом у голову. Переляканого цуцика принесли надвечір сусідські дітлахи. Він безперервно тремтів і раз-по-раз пудив під себе.
Забігаючи наперед, зазначу, що у дружини вбитого було стовідсоткове алібі. Бо весь час відсутності чоловіка вона безперервно проговорила по телефону з… дружиною нашого Генерала. У тієї, виявляється, теж був пекінес на ім’я Ася, паскудне створіння сучої статі. От мадами і ділилися інформацією про братів своїх менших.
Експерти швидко встановили, що бідолаху застрелили зі спортивного малокаліберного пістолета. Куля влучила в око з невеликої відстані, майже впритул, смерть настала одразу. Ці м’які свинцеві кульки з малокаліберки мають невелику швидкість, а тому, втрапивши в мозок, одразу починають там крутитися. Що з цього виходить — уяви собі сам.
Свідків, звичайно, не виявилося. По-перше, все відбулося в густих заростях, по-друге, автомобільний рух по узвозу був досить жвавий, а постріл зі зброї цього калібру і за нормальних умов чути недалеко. Місце, де стояв убивця, відшукали швидко. Більше того, одразу виникла версія, яка потім підтвердилася. Нещасний собачник став випадковою жертвою, тобто, налетів не на свою кулю. Картина вимальовувалася приблизно така: вбивця стояв за бетонним стовпом електроопори на весь зріст і через прогалину в кущах вицілював когось, хто мав іти по тротуару вздовж узвозу. Тут за його спиною або тріснула гілка, або за дзявкав собака, або цей дурень ляпнув: а що ви тут робите? Вбивця рвучко повернувся і рефлекторно натис на спуск. Після чого швиденько вшився звідти подалі.
Від автора:
Коли я став пригадувати і записувати цю історію, то зловив себе на тому, що автоматично вживаю слово «кілер». І тільки тут до мене дійшло, що цього терміну в часи мого друга Олекси Сироти взагалі не було. Говорили і писали: вбивця. У кращому разі — випадковий убивця. А про найманих убивць навіть не заїкалися, хоча траплялися вони й тоді, але масовою професією це не вважалося.
Олекса Сирота:
Відбитків пальців на стовпі невідомий нам злочинець не залишив. Чомусь. Не було їх і на стріляній гільзі, а це вже скидалося на професійний почерк. З іншого боку — справжні злочинці такий тип зброї не застосовували. Калібр не той. Ну, хіба що впритул, в око, але це ж велика морока. Або випадковість. З іншого боку, когось же він там чекав, у тих кущах…
Далі події розгорталися за звичним для мене сюжетом:
— Оскільки, товаришу капітан, ви у нас не дуже завантажені, то обійдіть усі установи, де зареєстровані спортивні малокаліберні пістолети, і перевірте…
— Єсть перевірити, товаришу генерал!
— Не чую ентузіазму в голосі, товаришу капітан. У чому справа? Ви ж, кажуть, любите в робочий час гуляти вулицями. Замполіт доповідав…
— Якщо врахувати, товаришу генерал, що ці хлопавки є практично в кожній школі і на спортивних кафедрах усіх вузів плюс військові кабінети технікумів і ПТУ, то нагуляюсь я на все життя, що залишилося.