Выбрать главу

У виписках з підручника судової психіатрії йшлося про можливість використання гіпнозу в злочинних цілях. Цікава тема. Проте високоповажні світила психіатрії вважають, що це неможливо. Є гіпноз і є кримінал. Людська підсвідомість, виявляється, ставить якісь інтуїтивні заслони. І як ти не навіюй людині, але вона не те що нікого не вб’є, а навіть штани перед загалом не зніме.

Виписок із «Молоту відьом» я, чесно кажучи, не зрозумів. Бо, по-перше, йшлося про якусь стовідсоткову чортівню, а саме — способи, якими відьми, начебто, порядних людей з пантелику збивали. До того ж ці сторінки колега писав поспіхом і з численними, лише йому зрозумілими скороченнями, тому я так і не збагнув, що таке «відвар для принади» і чим він відрізняється від «напою для привороту». Ну, а якісь там «загов. предмети» і «чарів, наговори» були для мене стовідсотковою китайською грамотою.

І раптом, раптом, раптом… Після всієї цієї справді чортівні йшло кілька чистих сторінок, а далі — записи, яких я не помітив першого разу. Ні про яких відьом і гіпноз тут не йшлося. Це була класична ментівська література. А саме — виписки із слідчих справ. Конкретно — обставини автокатастроф. І першим ішов опис аварії, про яку мені вже розповів фізрук з елітної школи: зіткнення приватної «Волги» із самосвалом, загибель жінки, яка сиділа за кермом, важкі травми мужчини, котрий займав переднє сидіння, характеристика технічного стану обох автомобілів і підкреслений абзац: алкоголю в крові не виявлено, обидві машини перебували в хорошому технічному стані, дорожнє покриття — в рамках нормативів, погода сонячна, видимість добра. Обидва водії мають великий досвід, порушень правил дорожнього руху теж не встановлено.

Нічого собі — «ніяких порушень»! Травичка зеленіє, сонечко блищить, ластівка з весною кудись там летить… а машина з досвідченим водієм за кермом на хорошій дорозі вилітає раптом на зустрічну смугу. Справді чортівня якась. Хоча, здається, запис на першій сторінці зошита не мав жодного відношення до цієї частини конспекту.

Наступні виписки були майже ідентичні. Відрізнялися хіба що прізвищами та марками автомобілів:

— «Москвич», замість піти на поворот, чомусь врізається у стовп. Удар, пожежа, вибух;

— «Жигулі» несподівано виносить на зустрічно смугу, та ще й розвертає впоперек. Удар, пожежа, вибух.

Спільний знаменник акуратно підкреслено: машини в нормальному технічному стані, видимість добра, покриття хороше, водії досвідчені, алкоголю в крові не виявлено. Правила дорожнього руху не порушувалися. Далі колега виписує і обводить рамочкою ідентичні висновки медичної експертизи:

— аварії сталися в результаті миттєвої неуваги загиблих водіїв, викликаної, ймовірно, станом фізичної чи емоційної втоми або різким спазмом коронарних судин головного мозку. Кінець цитати.

Я теж десь уже читав про ці спазми і про ці судини. І про смерть, яка сталася в результаті нещасного випадку, викликаного миттєвою втратою свідомості на грунті отого спазму. Вони що там, у експертизі, зациклилися на одному і тому ж діагнозі? Інших термінів не знають? Хоча — чого я до них чіпляюся? Пригадай некрологи в газетах: «Після важкої тривалої хвороби пішов з життя…» Уявляєш, який підтекст вимальовується: у нас просто так з життя не йдуть, а тільки тоді, коли радянська медицина після тяжкої і тривалої боротьби з твоєю хворобою дозволить тобі нарешті піти з життя.

На сороковинах було сумно і щемно. І брав жаль, що ми перетворюємося в нормальних людей лише після третьої поминальної чарки. Зошит, фотографії і записники я віддав, переписавши про всяк випадок усе про дивні автокатастрофи.

Коли прикрутило перекурити, я вийшов на балкон і на своє здивування побачив там двох хлопців-даішників. Зопалу навіть ляпнув:

— О, а що ви тут робите?

— Матері допомогли стіл накрити. А наші жінки на кухні пораються.

Я знітився і почав виправдовуватися:

— Та я не про те, просто не знав, що ви були друзями.

— А ми в останній рік якось зійшлися. Хороший був хлопець — допомагав, радив. Про роботу нашу розпитував. Носа не дер, не те що дехто…

— Ну, раз ви дружили, тоді я розумію, звідки він про нетипові аварії дізнавався.

— Еге ж! Віктор казав, що це з нас замість гонорару за його допомогу. Він нам підказував дещо по наших розслідуваннях. Інтуїція у нього була сильна. Часом машина так розбивається — здається, ніяка експертиза не розбере, що там і до чого. А Вітя гляне, пару запитань поставить — і все розвиднілось.