— Побачила ти світу, — зауважую я.
— Так, побачила, але тільки й того. Щоб щось зрозуміти у тому світі, треба там пожити. У тих місцях, щоб закип’ятити нам чаю, провідники палили кізяки яків, бо там не було жодної іншої рослинності. Збирали їх по дорозі, поки тварини везли вантажі. Такій, як я, щоб вести за собою групу туристів, потрібен провідник у кожному куточку світу. Отож, мене захоплюють люди, здатні самі знаходити собі шлях у природі.
Питаю у неї адресу рабина. Після вечері виходимо на вулицю без найменшого натяку на те, щоб заплатити за рахунком. Вона вже заздалегідь про все подбала, не хоче платити у моїй присутності.
— Дякую, синьйоро, — кажу їй.
— Прошу, синьйоре-контрабандисте! Я відвезу тебе до себе додому?
Я мовчу, мені не віриться, що ця жінка мене хоче.
— Я не питаю в тебе, чи я тобі подобаюся. Питаю, чи тобі охота.
Я кажу, що вже днів зо три не мився в душі, а може, навіть і всі чотири.
— То помиєшся у мене.
У мене призначена зустріч із рабином, у порту. Він — молодий, одружений, захоплюється сучасним мистецтвом, у вільний час бавиться астрономією. Відкрив для себе зорі.
— Ви знаєте, що їм ліку немає? Додати нову зірку до каталогу — не така вже й велика сенсація. Але коли це трапляється, я все одно захоплююся. Нам, чоловікам, природа не дала можливості привести на світ нове життя. Можемо хіба що вписати нову зірку до астрономічного каталогу.
Я запитую, чи оті знання про зірки та відстань до них сприяють збагаченню нашого кругозору чи служать лише для того, щоб збільшити архіви.
Він відповідає, що ми повинні вивчати найвіддаленіші куточки всесвіту.
Я кажу, що то, напевно, не наша справа.
— Так, але відмовитися від досліджень не в наших силах. Адже людська раса вирізняється наполегливістю.
День видався ясний, прогулюємося вздовж моря. Я розповідаю йому про роботу, яку мені доручили, він уже знає. Йому відомий автор розп’яття, він бачив у когось удома одну з його ранніх скульптур: песик на задніх лапах — своєрідний гімн радості.
Йому цікаво познайомитися із тим, кому нарешті довірили реставрацію «незручності». Так називав це його батько, швець, коли знімав мірки з чоловіків для пошиву штанів. Питав: з якого боку — праворуч чи ліворуч — ті носять «незручність». І занотовував у спеціальному зошиті гідні уваги відповіді.
Я б не знав, що відповісти: у цьому в мене теж немає сталості, перекладаю час від часу то праворуч, то ліворуч.
— Мені цікаво знати, з якого боку «незручність» у статуї.
Не знаю, з причини початкової стадії ерекції. Рабин неймовірно здивований.
— Не ув’язуйтеся у цю справу, відмовтеся. Ви навіть не уявляєте, у яку халепу влазите.
Пізно, я вже не можу відмовитися, уже зняв покриття, пошкодивши покриті ним частини. Як і під час сходження на вершину, у роботі над скульптурою є точка невороття, після якої можна рухатися тільки вперед.
— То установіть на місце покриття.
Воно було з граніту, тепер розбите вщент.
Ми йдемо проти вітру, і я тим часом розповідаю йому про свій намір розділити задум скульптора: він захотів ототожнити себе зі створеним об’єктом, зійти разом із ним на останній щабель. Легкий натяк на ерекцію — то найзворушливіша деталь з усіх християнських зображень, останні судоми життя, що противиться смерті. Після цього скульптор не створив нічого, його знайшли у горах замерзлим, напівголим. На інших висотах, — не в нас, — альпініст під дією набряку головного мозку починає роздягатися навіть під час бурі. Йому здається, що йому жарко.
У випадку з цим скульптором набряк головного мозку ні до чого. Мова йде про намір наслідування. Тіло статуї вкрите «гусячою шкірою».
Розвертаємося, йдемо назад. Тепер вітер дме нам у спину, слова біжать швидше за нас. Я запитую в нього про порівняння Ісуса зі змієм.
— Для нас пояснення криється у числових значеннях слів на івриті. Оскільки ми не користуємося арабськими цифрами, кожній букві івриту приписується певне число. Таким чином слово — це одночасно певна послідовність чисел, складаючи які можна отримати суму-ключ до нього. У давнину вважали, що між двома словами, що мають однакову суму, існує прихований зв’язок, як то буває із римами. Отож, слово «змія» має таке саме числове значення, що й слово «месія». Ісус — освічений єврей, що розмовляє з іншим, не менш освіченим євреєм, який здатен зрозуміти значення цього порівняння. Як вознесли змія, так само вознесуть месію.
Для вас, як і для християн, у цьому разі йдеться про перегляд ставлення людей до змії.