Выбрать главу

Чоловік сім у костюмах рятувальників порпалися біля зім’ятого ударом об землю кожуха заводу завтовшки з шість метрів, ще четверо щось з’ясовували між собою. Один із співрозмовників, широкий, міцно збитий, з великим м’ясистим обличчям, запитально глянув на мене з-під важких повік. Я привітався і назвався.

— Младен Лілов, — відповів він. Це був начальник експертної комісії.

— Що привело вас сюди? — Лілов узяв мене під лікоть і відвів убік. — Не вас особисто — ваш відділ?

Не варто було говорити про своє завдання сторонньому, тому я вирішив не вдаватися в подробиці.

— Ми були свідками аналогічного випадку на Сааремському орбітальному ліфті. А коли такі збіги повторюються з розривом усього в кілька днів, доводиться відпрацьовувати сто тринадцятий пункт інструкції.

— Логічно, — пробурмотів Лілов. — І все ж, що саме вас цікавить?

— По-перше, причина аварії та її подробиці. По-друге, ви уже розпитували свідків?

— Звичайно. Свідків усього двоє, місце, як бачите, тут малолюдне. Ми їх давно відпустили.

— Координати у вас записані?

Лілов кинув через плече:

— Шарафутдін, підійди на хвилинку. Наблизився високий смаглявий хлопець.

— Дай координати свідків.

Хлопець з цікавістю поглянув на емблему спецсектора на рукаві моєї куртки і відійшов.

— Причина? — провадив далі Лілов. — Причина, на жаль, невідома. Тут ви маєте рацію: випадок чимось схожий на аварію з ліфтом. Я там не був, але знаю. Ходімо у швидколіт, розкажу, як це було.

Ми всілися під димчастим ковпаком шестимісного швидкольота, повіяло приємною прохолодою.

Аварія на атмосферному заводі — справа майже неймовірна, наскільки завод напханий усілякими системами захисту і безпеки, дублюючими ланцюгами й обчислювальною технікою. Однак аварія усе ж трапилася. Було це так.

Завод на висоті двохсот метрів перетинав нешироку ріку Велику, як раптом різко зросло енергоспоживання гравітаційних двигунів. Платформа пішла на зниження, автомат захисту негайно підвищив енергію на двигуни, але це не допомогло — енергія ніби витікала в безодню, а не йшла в мотори. Заводський “кібермозок” здійснив півсекундний аналіз ситуації, координатор прийняв правильне рішення — спрямувати контактний хвилевід до найближчої енерготраси, щоб уникнути катастрофи. Енерготраси — невидимі потоки енергії, які оббігають Землю і сплітають загальну енергомережу, — в районі Пскова були розташовані лише на кілометровій висоті. Здавалося б, тицьни пальцем у небо і вцілиш. Однак координатор рішення прийняв правильне, але капсулу хвилевода вистрілив… у землю, під себе! А потім завод масою близько двохсот тонн наліг на берег ріки…

— Дивно! — сказав я, коли Лілов закінчив. — Вистрілити капсулу в протилежному напрямі!.. Раптовий “шизофренічний синдром” мозку заводу? Чи одна з тих випадковостей, яка підвладна лише теорії ймовірностей?

Лілов поглянув на мене з-під кам’яних повік:

— Можливо, випадковість. А скоріше координатор у момент виконання рішення був без струму, лише таке пояснення вкладається в остаточну гіпотезу аварії.

Лілов оглянувся н експертів, які повзали по розбитій платформі заводу.

— А що вони там роблять? — поцікавивсь я. — Не сподівався, що застану вас тут. Чи ви уже приступили до ремонту?

— Ремонт не входить у наші обов’язки. Там нині працює бригада двигуністів та енергетиків. Самі посудіть — куди могла подітися енергія гравіконденсаторів? Допустити спонтанний розряд енергії у землю ми не можемо, на цьому місці утворився б добрячий кратер. Розряд у повітря? Був би підвищений радіаційний фон… Нічого цього немає. В той же час завод повністю позбавлений запасів енергії, МК-батареї перетворилися у пил, немовби хтось виссав із них увесь гігаватний ресурс!

Лілов поморщився і відвернувся. Я його зрозумів. Якщо експерт не може розгадати причину аварії, це не тільки зачіпає його професійне самолюбство, а й лягає плямою на технічний сектор УАРС. Такі випадки були рідкісні, але це міркування настрій Лілова підняти не могло. Як і експерта Ларіна, який розслідував причини катастрофи на Сааремському ліфті. І того, хто розслідував причини загибелі групи чистильників на Ховенвіпі. Чи не занадто багато “рідкісних” випадків за останні півроку?

— Спасибі, - сказав я. — Значить, по-вашому, причина аварії на заводі — миттєвий витік енергії у…

— У підпростір, — з іронією докінчив Лілов. — Витік куди? Абсурд! Але… — Він раптом безпорадно розвів руками. — Виглядає це саме так. Поговоріть з фізиками, можливо, у районі Пскова ми відкрили нове фізичне явище? Хто знає?