— Батьку, — сказав я із зусиллям; треба було щось робити і робити негайно, але я не знав, що. — Батьку… потрібен ТФ-удар по всіх цих Демонах на гіперчастотах.
Тріск і писк в ефірі, довгі посвисти, хрипи і шелести. Батько мовчав. І цієї миті в рубку крейсера увійшов Лапарра, буркотливий, як рибалка після невдалої риболовлі.
— Що це у вас так трясе? Пройти неможливо. Гнате, одержано додаткову інформацію від Зо Лі. Вирішуй сам, чи допоможе вона. Коротше, Демона залишили на Марсі зумисне, сховали, а тепер повернулися за ним. Причому з “різних таборів” того світу, які репрезентують протилежні соціально-політичні угруповання: “інспектор” з табору Закону, назвемо його так, і “контрабандисти” з табору “торговців джинами”. Терміни, звичайно, умовні, все значно складніше, але наша мова бідна, й адекватно передати все, що знає Зо Лі, неможливо. “Інспектор” хоче забрати Демона із Землі і ввімкнути, але перешкоджають “контрабандисти”, намагаються захопити Демона самі.
Лапарра усівся в крісло поруч.
— Ну й трясе!.. За ті чотири мільярди літ, доки Демон лежав у глибинах Марса закапсульованим в умовах нашої чотиримірної фізики, він не то “ослаб”, не то “заснув”, і тепер увімкнути його звичайними засобами зовні неможливо, потрібні потужні посилювачі емоцій, він лише на психовипромінювання і реагує. А в нас таких потужностей немає, не було потреби в розробці, я приволік те, що мені дали специ техсектора. Ось якби потрапити всередину, в район “нервового вузла” і ввімкнути Демона самому, тоді нам не страшні будь-які “контрабандисти”… Зо Лі каже, що лиш одне місце в Демона безпечне для проникнення — “око”. Більше він нічого повідомити не може.
Я усміхнувся.
— Мені він розповів ще менше. Чим же ви заманули його?
— Сам прийшов. Найскоріше зляканий до неможливого. Його “конкурент” погрожує “вчинити зле”. Що стосується управління Демоном, то подальше залежатиме від індивідуальності виконавця, сили його волі та конкретності фантазії, хоч як парадоксально це звучить.
- “Контрабандисти” — це магнітні лінзи?
— Хто їх розбере? За повідомленням, лінзи — це якраз “інспектор”, але, можливо, всі вони схожі між собою. Врахуй, що хтось Із них сидить в Угличі.
— Звідки Зо Лі все це знає?
— Він стверджує, що в нього прямий психозв’язок з цим самим “Аладдіном-інспектором”, той його також попереджав, але ти ж розмовляв з чистильником, проходив звук, тому битва за оволодіння Сплячим Джином здавалася просто барвистимфеєрверком. Демон перестав підніматися в космос і сплів довкіл себе чорну рельєфну мережу.
Нова шалена хвиля вогню здійнялася над ним, стрімкі вогненні стріли відлинули од неї, одна з них вп’ялася в бік крейсера зліва, пробила навиліт.
Корж загукав:
— Другий, Олексію! Дай флагману відповідь!
Мовчання — байдуже, страшне, мертве… Крейсер став розпухати, розпливатися, перетворився на хмару багрового диму.
Через хвилину динаміки донесли батьків наказ:
— Флот-два, зняти блокаду по вертикалі, піти в тропопаузу і прикрити Землю! Прикрити Землю!
— Виконую, — глухо мовив Корж.
— Флот-три, спробуйте знищити Демона залпом ходових, — наказав батько.
Командуючий третім флотом відповів через хвилину:
— Готові.
— Залп!
Мовби світляний дощ хлинув на вогняне горнило чужої битви. Тягар проник у тіло, душевний тягар і біль у нервових вузлах, потемніло в очах. Страшний ТФ-удар, який розриває на кварки елементарні частки!..
І раптом чужорідний голос у мозку, саме у мозку:
— Знову заважають… мошкара… марно пояснювати… не знають, не допоможуть… довго не утримаю, мошкара не поможе… не знає, як допомогти… різні, інші, зовсім чужі… боляче… боляче… боляче… — Дедалі слабкіше і слабкіше, і нарешті зовсім стихло.
Нічого. Тихо! І солодко ниє голова, мовби настала реакція на минаючий біль нерозуміння…
Телесенсорний контакт! З ким? З “інспектором”? Але чому він так зневажливо? Це ж ми мошкара, ми заважаємо! Ми чужі! Чому ж він не звернувся по допомогу прямо, не пояснив, як допомогти? Давно справилися б з Демоном разом, гуртом. Нехай у його світі справи йдуть не блискуче, повторюючи минуле Землі, але ж завжди можна знайти спільну мову, досягнути взаєморозуміння, треба тільки захотіти! Мав рацію Ян: це помилка, що цивілізації, могутні у масштабах зоряних систем, неодмінно стоять вище за нормами моралі й етики. Чи я спрощую?…