Найпроблемнішим моментом була відсутність достатньої кількості місць для сну. По суті, з цією метою можна було використовувати лише повністю укомплектовані постільними речами нари. Однак спати по черзі на нарах – означало мати менше двох годин щодобового сну в розрахунку на кожного ув’язненого. Тож тонкий жорсткий матрац із нар перекочував на стіл. А вісім чоловік сідали за цей стіл з двох боків – по четверо на нарах і на лавці. Таким чином, одне, найкраще ложе виходило на столі, а ще два – на колінах у тих, хто сидів. Як ковдри та подушки використовували постільні приналежності комплекту нар і деякі речі співкамерників. Крім того, ще одне місце на табуреті також можна було використовувати для сну в сидячому положенні, оскільки тут не потрібно було дбати про товаришів, які спали у тебе на ногах.
Така надраціональна технологія забезпечувала одночасний стерпний сон трьох-чотирьох ув’язнених і дозволяла кожному спати по шість годин на добу, а інколи й більше. Рівномірність навантаження та сну досягалася щогодинним чергуванням місць сидіння, а також зміною сплячих кожні дві-три години.
Звичайно, внаслідок тривалого сидіння, та ще з тиском на ноги, мали місце застій крові й набряклість нижніх кінцівок. Хоч якось відновити кровообіг вдавалося за допомогою спеціальних фізичних вправ, котрі можна було виконувати як при зміні місць, так і під час сидіння "в ногах" у лежачого або на табуреті. "Улюблена" тюремна вправа Петра – зведення-розведення стегон – увійшла у нього в звичку й залишилася на все життя.
Праця в артілі «Богатир»
1930 рік, червень. Томаківка.
Світало. Нетерпляче червневе сонце з кожною хвилиною все наполегливіше виглядало з-за обрію. По степу, який ще не прокинувся, розливалася залихватська мелодія, котру виводили два десятки потужних голосів:
«Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!».
Це члени артілі «Богатир» просувалися до своїх колгоспних земель, розташованих за три кілометри від їхніх садиб. Діти й літні люди їхали на підводі, примостившись серед інвентарю для обробки землі та косіння. Інші ж ішли пішки.
Колгоспники на полі
Сьогодні на шосту годину ранку колгоспники замовили МТС-івський трактор для культивації міжрядь, і потрібно було заздалегідь підготувати йому фронт робіт, обравши для машинного прополювання найкращі ділянки. Крім того, чоловіки мали косити на малопридатних ділянках кормові трави, а жінки – ворушити сіно.
Прийшовши на місце, всі дружно взялися до роботи. Іван, Данило, Василь і Дмитро разом з іще дюжиною мужиків узялися за коси. Марія з Петею та Колею зайнялися у складі жіночо-дитячої компанії перевертанням сіна. Ухилянтів серед артільників не було: всі знали, що працюють на себе. Крім того, ніхто не хотів постати перед родичами й друзями в непривабливому світлі.
Працювати у ранковій прохолоді було приємно; то тут, то там періодично лунали жартівливі репліки, за якими слідував гучний щирий сміх.
– Я піду намічу ділянки для трактора, – повідомив згодом голова артілі Іван Шабля, – та прикину, в якій послідовності їх потрібно обробляти, щоб нам було зручно заполювати начисто.
Він пішов до дальнього поля і хвилин п’ятнадцять розставляв тички на рядках. Потім повернувся до основної групи артільників та знову приєднався до косовиці.
Рівно о шостій приїхав трактор. Іван пояснив трактористу завдання, й той приступив до роботи. Інші члени артілі поступово стали переключатися на заполювання рядків, оброблених трактором.
Через годину трактор поїхав на поля сусідньої артілі, а колгоспники решту світлового дня упорядковували ділянку з прополотими ним міжряддями. Тільки в саму спеку люди зробили коротку перерву на обід.
З роботи йшли вже у темряві. Але все одно із піснями. Щоправда, тепер репертуар складався більше з протяжних повільних мелодій.
Дійшовши до зарослої очеретом річки Томаківки, колгоспники пройшли вздовж її берега до невеликої загати, де можна було викупатися. Дружно та з радісними криками кинулися вони в теплу нічну воду, яка чудово знімала втому. Досхочу наплескавшись, щасливі артільники розійшлися по хатах: треба було виспатися перед наступним робочим днем.
Обробка землі за допомогою трактора
Крадіжка хліба уві сні
1941 рік, жовтень. Куйбишевська залізниця.