- Та сідай же, мій хороший! - мовила жінка і рухом руки запросила його до столу. - Ти ж, напевно, голодний, тож спочатку поїж!
- Вибач, - сказав Бастіян, - але мені здається, що ти чекаєш гостей. А я опинився тут цілком випадково.
- Справді? - запитала жінка і лукаво всміхнулася. - Ну, нічого, нічого. Все одно поїж. А я тим часом розповім тобі одну коротеньку казочку. Призволяйся, не змушуй себе припрошувати!
Бастіян скинув свій чорний плащ, повісив його на спинку стільця, сів і несміливо потягнувся по якийсь фрукт.
Перш ніж надкусити, він поцікавився:
- А ти? Чому ти нічого не їси? Невже ти не любиш фруктів?
Жінка голосно і щиро засміялася. Бастіян не зрозумів, з чого вона сміється.
- Гаразд, - сказала вона, трохи вгамувавшись. - Раз ти наполягаєш, я складу тобі товариство і підживлюся, але по- своєму. Не лякайся!
Промовивши це, вона взяла лієчку, яка стояла біля неї на підлозі, піднесла над головою і полила себе водою.
- Ах, - промурмотіла вона, - як це відсвіжує!
Тепер настала Бастіянова черга сміятися. А тоді він вкусив плід - і зрозумів, що ніколи не їв нічого смачнішого. Далі взявся за наступний, одначе той виявився ще ліпшим.
- Смакує? - спитала жінка, уважно за ним спостерігаючи.
У Бастіяна був повний рот, тож він не міг відповісти, а тому лише жував і кивав.
- Це тішить, - сказала жінка. - Тим паче, що я дуже старалася. їж, їж, скільки хочеш!
Бастіян узяв якийсь новий плід, і вже цей мав справді неземний смак! Хлопець аж зітхнув від задоволення.
- А тепер я розповім тобі казочку, - продовжувала жінка, - а ти їж собі далі.
Бастіянові, щоби слухати, довелося докладати чималих зусиль: кожен наступний плід був смачніший, ніж попередні.
- Колись давно, - почала свою розповідь Квітуча Жінка, - наша Дитинна Царівна смертельно захворіла. Вона потребувала нового імені, але це ім’я їй могла дати лише дитина. Проте люди перестали бувати у Фантазії, і ніхто не знав чому. А якби Дитинна Царівна померла, це означало б і кінець Фантазії.
І ось одного дня - чи, радше, одної ночі - у Фантазію прийшла дитина, маленький хлопчик, і він дав Дитинній Царівні ім’я Місяцівна. Дитинна Царівна одужала. На знак вдячності вона пообіцяла хлопчикові, що всі його бажання в її світі здійснюватимуться, аж доки він не знайде своє Істинне Прагнення. І тоді цей маленький хлопчик здійснив велику подорож, ідучи від одного бажання до іншого, і кожне його бажання здійснювалося. І кожне здійснене бажання вело його до наступного. Серед бажань цього хлопчика були не лише добрі, а й лихі, одначе Дитинна Царівна не робить різниці для доброго і недоброго, для неї у її світі все однакове і все однаково важливе. І навіть коли внаслідок одного з бажань було зруйновано Вежу Зі Слонової Кості, вона не зробила нічого, щоби цьому завадити. Та щоразу, коли бажання збувалося, маленький хлопчик забував частину своїх спогадів про світ, звідки прийшов. Його це не надто бентежило, бо він не хотів туди повертатися. Отож він бажав собі і бажав, аж прийшла така мить, коли він віддав за бажання майже всі свої спогади, а не маючи спогадів, не можна нічого бажати. На той час він уже майже перестав бути людиною і майже перетворився на фантазяни- на. Але свого Істинного Прагнення хлопчик так, і не знайшов. Відтак постала небезпека, що він змарнує останні спогади, так і не відкривши свого Істинного Прагнення. А це означало б, що він уже ніколи не зможе повернутися у свій світ. І тоді шлях привів його до Дому Змін, щоби він залишався тут доти, доки нарешті знайде своє Істинне Прагнення. Адже Дім Змін називається так не лише тому, що постійно змінюється, а й тому, що змінює того, хто в ньому мешкає. А це надзвичайно важливо для маленького хлопчика, який до цього часу хоч і бажав ставати іншим, однак не хотів при цьому мінятися.
На цьому місці вона перервалася, бо гість перестав жувати. Він тримав у руці надкушений плід і витріщався на Квітучу Жінку, роззявивши рота.
- Якщо тобі не смакує, - сказала вона стурбовано, то відклади цей плід і візьми якийсь інший!
- Що-іцо? - промимрив Бастіян. - Ні-ні, дуже навіть смакує.
- Ну, тоді все гаразд, - мовила жінка. - До речі, я забула сказати, як називався той маленький хлопчик, на якого вже так давно чекають у Домі Змін. Багато хто у Фантазії називав його просто Рятівником, інші звали його Лицарем Семираменного Підсвічника, ще інші - Всевідом, але справжнє його ім’я було Бастіян Бальтазар Букс.