Де і коли розпочався той порух, що згодом став Терезиним життям?
Либонь, ще тоді, коли її дідусь, празький комерсант, почав уперше вихваляти красу своєї доньки, Терезиної матері. Матері було тоді три чи чотири роки, і їй казали, що вона схожа на Рафаелеву Мадонну. У свої чотири роки Терезина матінка чудово це затямила. Згодом, за партою в школі, замість того щоб слухати вчителя, вона думала про те, на чиї портрети вона може бути схожа.
Коли настала пора пропозицій руки і серця, вона мала дев’ять залицяльників. Усі стояли навколішки довкола неї.
А вона стояла посередині, немов та князівна, й сама не знала, кого ж обрати: перший був гарніший, другий дотепніший, третій заможніший, четвертий спортивніший, п’ятий з ліпшої родини, шостий читав їй вірші, сьомий мандрував по всенькому світу, восьмий грав на скрипці, а дев’ятий був наймужніший з-поміж усіх. Але всі вони однаково стояли навколішки, аж мозолі понамулювали на колінах.
Урешті вона обрала дев’ятого, не тому що він був наймужніший, а тому що, коли під час любощів шепотіла йому на вухо: «Будь обережний! Будь обережний!» — він навмисне не був на ній обережний, тож довелося хутенько вийти за нього заміж, бо вона не зуміла вчасно знайти лікаря, який би погодився зробити їй аборт. Отак прийшла на світ Тереза. З усіх куточків країни з’їхалася незліченна рідня, схилялася над колискою і аґукала до неї. Терезина матінка не аґукала. Вона думала про інших вісьмох залицяльників, і всі вони здавалися їй ліпшими, ніж дев’ятий.
Як і її донька, Терезина мати любила дивитися у дзеркало. Якось вона побачила, що довкола очей у неї зморшки, і подумала, що її шлюб — це помилка. Вона зустріла чоловіка, позбавленого мужності, що мав тільки кілька шахрайських оборудок і два розлучення. Вона ненавиділа коханців, що намуляли мозолі на колінах. Їй страшенно кортіло і собі стати навколішки. Вона опустилася на коліна перед шахраєм і покинула чоловіка й Терезу.
Наймужніший чоловік став найсумнішим чоловіком на світі. Таким засмученим, що все йому зробилося байдуже. Він скрізь і всім казав те, що думав, тож комуністична поліція, яку вразили ті дурнуваті роздуми, потягла його до суду, а потім кинула до в’язниці. Терезу витурили з опечатаного помешкання, і вона опинилася в матінки. Минуло трохи часу, і найсумніший чоловік помер у в’язниці, а матінка разом із Терезою і шахраєм перебралася до невеличкого містечка біля підніжжя гір. Вітчим працював у конторі, а мати була продавчинею в крамниці. Вона пустила на світ ще троє дітей. Потім якось глянула в дзеркало і побачила, що стала стара і бридка.
5
Збагнувши, що все втратила, вона почала шукати винного. Виявилося, що винні були всі. Винен був перший, отой мужній чоловік, якого вона не любила: він не послухався, коли вона шепотіла, щоби був обережний. Винен був і другий чоловік, не такий мужній і коханий: він завіз її з Праги в якесь глухе містечко й бігав за жінками, аж вона не тямилася від ревнощів. Проти обох тих чоловіків вона була безсила. Єдина людська істота, що неподільно належала їй і не могла від неї втекти, заручниця, яка могла заплатити їй за всіх, була Тереза.
Утім, вона, може, все ж таки відповідала за материну долю. Вона, ота безглузда зустріч наймужнішого сперматозоїда з найкрасивішою яйцеклітиною. І тієї фатальної секунди на ім’я Тереза розпочалося знівечене життя її матінки.
Вона невтомно пояснювала Терезі, що бути матір’ю означає пожертвувати всім. Слова її були дуже переконливі, бо вони відбивали досвід жінки, яка втратила все через свою дитину. Тереза слухала і вірила, що найбільша цінність у житті — материнство й що материнство — це велика самопожертва. А якщо материнство — це втілення Жертви, то призначення її доньки — Вина, якої вона довіку не зможе спокутувати.
6
Звісно ж, Тереза так ніколи і не дізналася про те, що мати шепотіла вночі на вухо наймужнішому з-поміж чоловіків прохання бути обережним. Вона почувалася винною, і то була нескінченна винність, щось таке, як первородний гріх. І Тереза робила все, щоб спокутувати його. Мати забрала її зі школи, уже в п’ятнадцять років вона працювала подавальницею і віддавала матері все, що заробляла. Вона ладна була зробити все, щоби заслужити її любов. Поралася по господарству, гляділа братів і сестер, у неділю цілісінький день прала і прибирала в хаті. Шкода, звісно, адже вона була найліпша учениця в ліцеї. Вона хотіла чогось більшого, але хіба ж знайдеш оте більше у цьому маленькому містечку? Тереза прала, а біля ночов лежала розгорнута книжка. Вона гортала сторінки, і книжка була заляпана краплями води.