Коли той лемент ущух, вона заснула біля Томаша, міцно стиснувши його руку у своїй долоні.
Уже тоді, як було їй вісім років, вона засинала, стискаючи одну руку в другій, уявляючи собі людину, що любить її, найдорожчу людину в житті. Отож цілком зрозуміло, чому так затято стискала вона уві сні Томашеву руку: вона готувалася до цього, тренуючись іще змалку.
14
Молода дівчина, яка, замість того щоб сягнути чогось «більшого», мусила подавати пиякам кухлі з пивом, а в неділю прати брудну білизну своїх братиків і сестричок, нагромаджує в собі великий запас життєздатності, якої не зрозуміти людям, які навчаються в університеті й позіхають над сторінками книжок. Тереза прочитала більше, ніж вони, і ліпше обізнана була з життям, але ніколи не усвідомлювала цього. Той, хто навчається в університеті, від самоука відрізняється не обсягом знань, а іншим ступенем життєздатності й віри в себе. Завзяття, з яким Тереза, опинившись у Празі, поринула в тамтешнє життя, було водночас і несамовите, й хибке. Весь час здавалося, ніби їй скажуть: «Тобі тут не місце! Повертайся туди, звідки прийшла!» Уся її тяга до життя висіла на волосині, — на Томашевому голосі, що покликав назовні її душу, яка боязко ховалася в нутрощах.
Вона знайшла роботу в ілюстрованому часописі, у фотолабораторії, але не могла задовольнитися нею. Кортіло самій робити світлини. Томашева подруга, Сабіна, дала їй прочитати книжки славетних фотографів, запросила її до кав’ярні й пояснила з тих розгорнутих книжок, у чому самобутність світлин. Тереза слухала її з мовчазною зосередженістю, яку рідко може побачити навіть викладач на обличчях своїх студентів.
Завдяки Сабіні Тереза збагнула спорідненість фотографії й мистецтва і попросила Томаша супроводжувати її на всі виставки. Незабаром їй пощастило опублікувати свої світлини в ілюстрованому часописі, й вона покинула роботу в лабораторії, щоб перейти до розряду фахових фотографів.
Того вечора в кабаре відзначали з друзями її підвищення; вони танцювали. Томаш спохмурнів і, оскільки вона наполягала, щоб він сказав, у чому річ, зізнався дорогою додому, що ревнував її до колеги, з яким вона танцювала.
— Невже ти справді мене ревнував?
Повторила ті слова з десяток разів, наче він сповістив, що їй дали Нобелівську премію, а вона відмовлялася в те вірити.
Обняла його за стан і почала танцювати з ним у кімнаті. Не був це той сучасний танок, який вона демонструвала годину тому на танцмайданчику. То було щось на кшталт сільського гопака, що складався із дурнуватих стрибків. Вона високо задирала ноги, незграбно підстрибувала і тягала його за собою туди й сюди.
На жаль, незабаром і вона почала ревнувати. Але для Томаша ті ревнощі були не Нобелівською премією, а важким тягарем, якого він позбувся за рік чи два до смерті.
15
Вона була голісінька і ходила кружкома довкола басейну разом із юрмою голих жінок; Томаш стояв у кошику, почепленому під стелею, і горлав, змушуючи їх співати і присідати. Коли якась жінка робила незграбний порух, він убивав її пострілом із револьвера.
Мені хочеться ще раз повернутися до того марення: жах його розпочався не тоді, коли Томаш вистрілив уперше. Той сон був страшний від початку. Крокувати шеренговою ходою у юрмі голих жінок було для Терези основним образом жаху. Коли вона мешкала з матір’ю, їй забороняли замикатися у ванній. У такий спосіб мати наче казала їй: твоє тіло таке, як і всі інші тіла; ти не маєш права на сором; не повинна ховати те, що в такому самому вигляді існує у мільярдах примірників. Для її матері всі тіла були однакові й крокували одне за одним нескінченною шеренгою. Змалку голизна була для Терези ознакою обов’язкового однострою у концентраційному таборі, ознакою приниження.
Була ще одна жахлива річ від самісінького початку того марення: всі жінки мусили співати! Мало того, що тіла їхні були однакові, та й знецінені однаково, враз вони стали простими бездушними звуковими механізмами, але жінки ще й тішилися тим! То була радісна солідарність худоби. Вони раділи, що скинули зі себе тягар душі, цю ілюзію відмінності, цю кумедну гордоту, — і всі були подібні. Тереза співала разом із ними, вона боялася, що ті жінки уб’ють її, якщо вона не співатиме.