Выбрать главу

Матінка зателефонувала їй. Сказала, що в неї рак. Жити їй лишилося насилу кілька місяців. Та звістка обернула Терезин відчай від Томашевих зрад у бунт. Вона докоряла собі, що зрадила матір заради чоловіка, який її не кохав. Ладна була вже забути все, чого завдала їй мати. Тепер вона вже ладна була навіть зрозуміти її. Обидві вони зазнавали однакового лиха. Мати кохала свого чоловіка, як і Тереза кохала Томаша, а вітчимова невірність змушувала її потерпати так само, як і Терезу Томашеві зради. І хоч мати й недобре поводилася з нею, та це було тільки тому, що вона була нещаслива.

Вона сповістила Томашеві про материну недугу і сказала, що візьме тиждень відпустки, щоб поїхати до неї. У її голосі звучав виклик.

Вгадавши відразу, що Терезу вабить до матері запаморочення, Томаш відрадив її від тієї мандрівки. Зателефонував до диспансеру того містечка. У Чехії випадки захворювання на рак перебувають на суворому обліку, і він легко дізнався, що в Терезиної матері немає раку й що вона навіть до лікаря не зверталася того року.

Тереза послухалася і не поїхала. Але того ж таки дня вона впала на вулиці; хода її стала хибка й непевна; вона падала майже щодня, спотикалася чи принаймні випускала з рук речі. У неї було нездоланне бажання падати. Жила в постійному запамороченні.

Той, хто падає, каже: «Підведи мене!» І Томаш терпляче її підводив.

19

«Мені хотілося б кохатися з тобою у майстерні, наче на сцені театру. Щоб довкруги були люди і вони не мали права наблизитися. Але щоб вони не могли відірвати від нас очей…»

Минав час, і той образ почав утрачати первинну гостроту й почав її збуджувати. Кілька разів змальовувала вона ту картину, нашіптуючи її Томашеві на вухо.

Вона сказала, що є спосіб уникнути вироку, який вбачала в Томашевій невірності: нехай він візьме її зі собою! Нехай поведе до своїх коханок! Завдяки таким хитрощам її тіло, може, стало б унікальне і перше поміж усіма іншими тілами. Воно стало б його альтер еґо, його тінню і помічником.

Вони обіймалися, і вона бурмотіла:

— Я роздягатиму їх для тебе, купатиму у ванні, а потім приводитиму їх тобі…

Їй кортіло, щоб вони обоє стали двостатевими істотами, і тіло інших жінок щоб було для них спільною іграшкою.

20

Стати альтер еґо в його полігамному житті. Томаш не хотів розуміти цього, але вона не могла позбутися цієї думки й намагалася заприятелювати зі Сабіною. Урешті запропонувала зробити її фотопортрет.

Сабіна запросила її до своєї майстерні. Тереза побачила величезну кімнату, а в центрі — широкий диван, що височів посеред тієї кімнати, немов сцена.

— Ох, мені так соромно, що ти ніколи не була в мене! — сказала Сабіна, показуючи їй картини під стіною.

Вона дістала навіть давнє полотно, яке написала ще студенткою. Там зображене було будівництво доменних печей. Вона працювала над ним за тієї пори, коли в Академії мистецтва вимагали суворого реалізму (нереалістичне мистецтво тоді розглядалося як замах на соціалістичний лад), і Сабіна, у змагальному завзятті, силувалася бути ще реалістичнішою, ніж її наставники. У тодішній її манері мазки пензля були такі непомітні, що створювалося враження, наче це не картини, а кольорові світлини.

— Оцю картину я зіпсувала. Ляпнула червоною фарбою на полотно. Спершу розгнівалася, а потім ця пляма почала мені подобатися, бо скидалася на тріщину, наче то була не справжня будова, а якась стара роздерта декорація, де ту будову намалювали задля годиться. Я почала бавитися з тієї тріщиною, розширила її, заходилася вигадувати, що можна крізь неї побачити. Отак написала перший цикл робіт і назвала їх «Лаштунки». Звісно ж, показувати їх не можна було нікому. Мене відразу б витурили з академії. На першому плані цілком реалістичний світ, а трохи далі, немов за роздертими лаштунками театру, — щось інше: таємниче або абстрактне.

Вона помовчала і додала:

— На передньому плані цілком зрозуміла брехня, а позаду — незбагненна правда.

Тереза слухала з такою неймовірною увагою, із якою рідко хто слухає викладача, й зробила висновок, що всі Сабінині картини, і давніші, й нещодавні, насправді промовляли про одне, — йшлося в них про зустріч двох тем, двох світів, що були вони немов світлини, зроблені шляхом подвійної експозиції. Краєвид, за яким видно засвічену настільну лампу. Рука, що роздирає ідилічний натюрморт із яблуками, горіхами і різдвяною ялинкою.