Чеські фотографи й оператори пречудово розуміли, що їм випала нагода зробити те єдине, що ще можна було зробити: зберегти для майбутнього образ насильства. Усі ті сім днів Тереза провела на вулицях, фотографуючи російських вояків і офіцерів у всіх компрометуючих ситуаціях. Росіяни не знали, що вдіяти. Вони отримали інструкції, як поводитися, коли в них стрілятимуть або ж кидатимуть каміння, але ніхто не сказав їм, як реагувати на об’єктиви фотоапаратів.
Вона відзняла сотні негативів. Майже половину роздала іноземним журналістам у касетах (кордон був іще відкритий, журналісти вільно приїздили і їхали звідти, й із вдячністю брали будь-який матеріал). Чимало світлин з’явилося за кордоном у найрізноманітніших часописах: там були танки, кулаки, що погрожували росіянам, зруйновані будинки, тіла, укриті закривавленим триколірним прапором, молодики, що гасали на мотоциклах довкола танків, вимахуючи чеськими стягами, і молоді дівчата в коротесеньких спідничках, які, цілуючи незнайомих перехожих, провокували нещасних, сексуально зголоднілих вояків. Повторюю, російське вторгнення було не лише трагедією, а й святом ненависті, напоєним дивовижною ейфорією, якої ніхто не може пояснити.
24
Тереза повезла до Швейцарії із півсотні світлин, які сама ж таки і проявила з усією ретельністю й умінням, до яких була здатна. Запропонувала їх ілюстрованому часописові з великим накладом. Редактор прийняв її дуже люб’язно (всі чехи ще були оточені ореолом свого лиха, і це зворушувало швейцарців), посадив у крісло, переглянув світлини, похвалив їх і сказав, що немає шансу їх оприлюднити «хоч які вони й гарні!». Мовляв, та подія вже в минулому.
— Таж у Празі нічого ще не скінчилося! — обурилася Тереза й каліченою німецькою почала пояснювати, що в окупованій країні зараз, усупереч усьому, на заводах організовуються робітничі ради, що студенти страйкують і вся країна й далі живе тим життям, що про нього він чув. Оце якраз і вражає! І це нікого не цікавить?
Головному редакторові аж полегшало, коли до кабінету, урвавши їхню балачку, ввійшла метка жіночка. Вона простягнула йому теку.
— Ось репортаж про нудистів на пляжі.
Редактор був чоловік обачний, тож злякався, що ця чешка, яка фотографувала танки, вважатиме страшенною непристойністю оті знімки голих людей. Він поклав теку подалі від себе і хутко сказав тій жінці:
— Познайомся, це твоя празька колега. Вона принесла пречудові світлини.
Жінка потиснула їй руку й узяла фото.
— А ви тим часом погляньте на мої!
Тереза взяла теку й дістала фотографії.
Головний редактор майже винуватим тоном сказав:
— Це геть протилежне тому, що ви знімали.
— Та де там! — відказала Тереза. — Це якраз те ж самісіньке.
Ніхто не зрозумів тієї фрази, навіть мені нелегко пояснити, що хотіла сказати Тереза, порівнюючи нудистський пляж і російську окупацію. Вона розглядала знімки і врешті зупинилася на одній світлині, де була родина з чотирьох людей: голісінька мати, яка схилилася над дітьми, її здоровезні цицьки звисали, немов козячі чи коров’ячі дійки, а з другого боку чоловік, який теж схилився, аж його калитка теліпалася, неначе вим’я.
— Вам це не подобається? — запитав головний редактор.
— Це гарні світлини.
— Гадаю, тема вас прикро вражає, — сказала фотомисткиня. — Варто на вас поглянути, і вже зрозуміло, що на нудистський пляж ви не підете.
— Авжеж, не піду, — відказала Тереза.
— Відразу видно, звідки ви прибули, — усміхнувся редактор. — Ох, комуністичні країни відзначаються таким пуританством!
Фотомисткиня з материнською лагідністю мовила:
— Ну голі тіла, та й що? Це нормально! Гарне все, що нормальне.
Тереза згадала, як мати ходила гола по хаті. І знову почула сміх, що пролунав тоді, коли вона побігла затуляти вікна, щоб ніхто не побачив її голяка.
25
Фотомисткиня запросила Терезу в бар на каву.
— У вас дуже цікаві фотографії. Помітила, що маєте особливе відчуття жіночого тіла. Ви розумієте, про що я кажу! Про отих дівчат у викличних позах!
— Закоханих, що цілуються перед російськими танками?
— Авжеж. Ви могли б стати модною фотомисткинею. Звісно, треба було б налагодити зв’язки з моделями. Бажано з дівчиною, яка робить у цьому ділі перші кроки, як і ви оце. Ви могли б зробити пробні знімки й показати їх агенції. Певна річ, потрібен буде якийсь час, щоб пробитися. Поки що я могла б трохи вам допомогти. Познайомити з редактором, який веде рубрику «Ваш сад». Може, йому потрібні світлини. Кактусів, руж, такого всього.