— Він не дає своєї адреси.
Потім Томаш додав:
— Але на конверті є штемпель із назвою місцевості. Можна послати йому листа на кооператив.
Терезі стало соромно перед Томашем, що вона підозрювала його, і в раптовому пориві великодушності до його сина вона сказала:
— То чому ти не пишеш йому? Чому не запросиш його до нас?
— Він схожий на мене, — сказав Томаш. — Коли він говорить, то сіпає верхньою губою так само, як і я. А мені видається трохи чудним бачити, як моя верхня губа говорить про Царство Боже.
Тереза вибухнула реготом. Томаш теж засміявся разом із нею.
— Томаше, — сказала Тереза, — не будь дитиною! Це давня справа. Ти і твоя перша дружина. Хіба це стосується його? Що в нього спільного з нею? Якщо в тебе замолоду був кепський смак, то хіба це причина завдавати болю комусь?
— Як по щирості, ця зустріч мене лякає. Тим-то і не хочу я його бачити. Хтозна, чому я такий упертий. Коли щось вирішуєш, то знаєш, чому ти так вирішив, і це рішення має свою силу інерції. З кожним роком його стає чимраз важче змінити.
— Запроси його! — сказала вона.
Повертаючись пополудні з корівника, вона почула якісь голоси на шляху. Підійшовши, угледіла Томашеву вантажівку. Томаш нахилився вперед і знімав колесо. Довкола зібрався гурт людей, які чекали, коли він скінчить лагодити.
Тереза стояла непорушно і не могла відвести погляду: Томаш здавався таким старим. Чуприна його була сива, а незграбність, із якою він знімав колесо, була не незграбністю лікаря, який став водієм, а незграбністю вже немолодої людини.
Вона згадала нещодавню розмову з головою. Він казав, що Томатів автомобіль у жалюгідному стані. То була не скарга, сказав він це наче жартома, проте в голосі його відчувалося занепокоєння. «Пан Томаш більше знається на тому, що в людини всередині, ніж що там у двигуні», — сказав він. Потім по секрету сказав, що вже кілька разів клопотався перед адміністрацією, щоб Томашеві дозволили працювати лікарем у тутешнім краю. Та він дізнався, що поліція ніколи не дозволить йому цього.
Тереза заховалася за стовбуром дерева, щоб її не побачили люди довкола автомобіля, але й далі не зводила очей із Томаша. На душі в неї було тяжко від докорів. Якби вона справді любила Томаша великою любов’ю, то лишилася б із ним за кордоном! Адже це задля неї покинув він Цюрих і повернувся до Праги. І навіть тут вона дошкуляла йому, навіть біля вмираючого Кареніна шпигала його невисловленими підозрами.
Подумки завжди йому докоряла за те, що він недостатньо її любить. Свою любов вона вважала недоступною для будь-яких сумнівів, а його любов — просто поблажливістю.
Тепер бачила, якою несправедливою була: якби вона любила Томаша великою любов’ю, то лишилася б із ним за кордоном! Там Томаш був щасливий, перед ним відкривалося нове життя! А вона покинула його і поїхала! Звісно ж, вона вважала, що чинить великодушно, щоб не бути для нього тягарем! Та чи не була ця великодушність просто хитрим вивертом? Насправді Тереза знала, що він повернеться, що приїде до неї! Вона погукала його і тягнула нижче й нижче, як ото болотяні вогні заводять селян у трясовину, щоб вони там утопилися. Вона скористалася тим, що в Томаша були спазми у шлунку, щоб вирвати в нього обіцянку, що вони поїдуть жити в село! Яка ж хитра і підступна вона була! Змушувала його іти за собою, наче знову і знову хотіла перевірити, чи любить він її, кликала його, аж він опинився тут: сивий і зморений, з наполовину покаліченими пальцями, які вже ніколи не зможуть тримати скальпель хірурга.
Вони дійшли до краю. Куди іще можна було йти? За кордон їх не пустять. До Праги їм уже не повернутися, ніхто там не дасть їм роботи. А якщо перебратися до іншого села, то хіба зміниться щось?
Боже, невже і справді треба було докотитися до самого краю, щоб вона повірила, що він її любить!
Нарешті він надів колесо на вісь. Люди позалазили в кузов, заторохтів двигун.
Вона пішла додому і напустила води у ванну. Лягла у гарячій воді й подумала, що все своє життя вживала на зло Томашеві свою слабкість. У сильному завжди вбачають винного, в слабкому — невинну жертву. А тепер Тереза збагнула: у їхньому випадку все було навпаки! Навіть її марення, ніби знаючи про єдину слабкість цього сильного чоловіка, демонстрували йому Терезині страждання, щоби змусити піддатися! Терезина слабкість була агресивною слабкістю, яка щоразу змушувала його капітулювати, аж до тієї миті, коли він перестав бути сильним і перетворився на зайця в її руках. Вона весь час думала про той сон.
Вилізла з ванни і знайшла свою найкращу сукню. Їй хотілося вбратися найліпше, хотілося сподобатися йому, дати йому задоволення.