А тим часом Райхканцелярія завмерла в очікуванні:
— Що доповідає «Абвер» про еСеРеСеРі? — гриз нігті фюрер.
— Зафіксовано втікачів із розплідника, вони швидко ширяться Європою, спритні, хитрі, невловимі. Але комуністи заповнили свою мавп’ярню новими ембріонами.
Гітлер хотів гризти нігті, але схаменувся, що нема вже чого.
— Що ще?
— Дуже змінилися настрої населення, особливо фольклор, — ховав очі Геббельс. — У них постав новий нечува-ний досі тип приматських анекдотів, наприклад: «Прийшов вегетативний час самиці горили, отож зоотехніки на вулиці зупиняють перехожого:
— За сто рублів заплідниш горилиху?
— Без проблем.
Запліднив, а тоді вибачається перед зоотехніками:
— Пробачте, я вас обманув, бо в мене немає ста рублів».
Гітлер замислився:
— Ну, ясна річ, старенький проффессор Іванов горилу б не подужав...
Усі оніміли, як тонко Гітлер проникає в приховану суть. Провидець!
— Іще є новини? — запитав він.
— Так, майн фюрере, надходять і такі притчі: «Як тепер називаються мавпи в сім’ї радянських народів? Вірменська — орангутян, грузинська — шимпанідзе, а головна, російська — гаврилла».
Нацистська верхівка запанікувала:
— У проффессора Іванова жахливий відсоток вдалих щеплень! — непокоївся Гівмлєр. — Більшовики спрогнозу-вали новий нечуваний урожай.
— Ми можемо програти росіянам майбутню війну! — лементував Геббельс.
Нордична вовкодавиця Блонді на це розплющила око й ляснула хвостом об килим.
— Негайно маємо встигнути — догнати й перегнати СРСР! — різаним голосом волав навіжений фюрер. — Єво, де ти там?! Мерщій тягни фістулу!
Справедливо зауваживши, що особисто він Божим провидінням є виявник найвищого Духу, то, відповідно, має запліднити націю на покращення породи.
Отак нещасна позашлюбна жінка з біблійним йменням Єва стала першородицею нової раси і в глухих лабіринтах Райхканцелярії змушена вправними еквілібрами заповнювати таємні спермо-термостати задля наповнення всіх справжніх арійок плодами, щоби переінакшити власну породу, переінакшити фатум і, власне, правду про іудейське походження вождя. Так само й правду про походження усієї німецької раси, яку Гітлер особистими науковими зусиллями виводив аж із Тибету, силою теорії переімігру-вавши Шамбалу під Берлін.
— Як наша експедиція «Абвернербе» в Тибет? — запитав він, бо відрядив туди гірську стрілецьку дивізію науковців.
— Виявлено сліди перебування експедиції Блюмкіна імені Троцького, комуністи значно раніше за нас побували там, — з сумом констатував Геббельс.
— Вони й там нас випередили, — спалахнув вождь. — Ну і що виявили наші антропологи? Заміряли параметри махатмам?
— Винятково давньоарійські черепи, — невпевнено потупив погляд райхміністр.
— В очі! В очі дивись! — наказав фюрер. — А якщо правду? Ну!
— Суцільні монголоїди... — зітхнув Геббельс, — круглоголові всі падли, хоч ти їм кілок на голові теши.
І Гітлер почав люто гризти нігті. Кому? Собі? Ні, Геб-бельсові.
Райхканцелярія завмерла.
— Господи, — закотив очі Гітлер, — які шалені бабки викинули на «Абвернербе» і все лиш, аби отримати невтішний фактаж, ви хоч розумієте, що під загрозою опинилося наше австрійське, та тьху ти! наше арійське минуле?
Усі відчули, що в минулому можуть опинитися й, власне, вони самі.
— Хто-небудь може сказати мені правду? — вимагав вождь. — Звідки почалися арійці? Що там археологія? Знайшла вже чогось арійського?
— Ні, майн фюрере, у фатерлянді не виявлено жодного такого артефакту.
— То де ж вони?
— Усі вони на теренах України.
— Отакої! Стільки зусиль докладено, і от на тобі, маєш... Хто з вас, лайдаків, скаже мені правду?
Здоровецька імперська сука породи вовкодавів, улюблениця фюрера Блонді, загрозливо показала ікло.
Геббельс помникався-помникався й затужив:
— Правда полягає в тім, майн фюрере, що арії поширилися світом із теренів північних степів надчорномор’я.
— Це де?
— «Абвернербе» виявило, що в Україні, майн фюрере.
Присутні очікували на будь-яку реакцію, лише не на солодку усмішку, якою розповзлися вусики вождя, погляд його замріявся і полинув удалечінь. Ніхто й гадки не мав, що там, в Україні, він пережив найкращі моменти життя.
Адже ж Адольф Гітлер після поранення газами на річці Соммі 1918 року геть осліпнув і опинився в окупованій Полтаві, а цілюще її повітря несподівано зробило те, чого не вдалося медикаментозно — він прозрів. І перше, що побачив: це тубільці, винятково всі блакитноокі й жовтово-лосі. Його тоді дуже подивував такий феномен, адже він був художник і чудово зрозумів, що то воно таке — жовто-блакитна гама. Тут не треба й «Абвернербе», аби впет-рати, що це означає.