— Ти міркуєш, як селюк.
Ендрю розсміявся:
— Майже вгадав. Я окер. Самітник із сільської місцевості.
— Зовсім не схожий.
Ендрю розсміявся ще голосніше.
Почався перший поєдинок. В одному кутку рингу — низенький і кремезний рудий хлопчина, який притягнув сюди власні рукавички і власну групу підтримки. У другому — боксер з команди Чайверса, теж рудий, але ще нижчого зросту.
— Ірландець проти ірландця, — з виглядом знавця зауважив Ендрю.
— Особлива інтуїція? — поцікавився Харрі.
— Ні, нормальний зір. Руді — значить, ірландці. Витривалі, чортяки, — бійка затягнеться.
— Бий-бий, Джоні! Бий-бий-бий! — горлала група підтримки.
Вони встигли повторити свою кричалку ще двічі, потім поєдинок закінчився. Три удари по носові відбили у Джоні будь-яке бажання боксувати далі.
— Авжеж, ірландці тепер уже не ті, що раніше, — зітхнув Ендрю.
А на наступний бій уже на всю робили ставки. Народ юрмився навколо двох букмекерів у ширококрисих шкіряних капелюхах, зіпаючи щодуху і простягаючи немнучкі австралійські купюри. Розмова з букмекером тривала недовго, записів ніхто не робив, про те, що ставку прийнято, повідомляли коротким кивком.
— На що перетворився гральний статут! — поремствував Ендрю і вигукнув три-чотири слова, які Харрі не розібрав.
— Що ти зараз зробив?
— Поставив сотню на те, що боєць Чайверса переможе до кінця другого раунду.
— Ти думаєш, тебе хтось почув?
Ендрю посміхнувся. Йому, вочевидь, подобалось читати лекції.
— Невже ти не побачив, що букмекер звів одну брову? Це, друже, називається багатозадачністю. Часткова природжена властивість, частково — наживна. Уміння слухати кілька речей відразу, пускати повз вух гамір і бачити лише головне.
— Чути.
— І чути. Пробував коли-небудь? У житті знадобиться.
Гучномовці затріщали, і Террі, знову взявши мікрофон, представив Робіна Тувумбу на прізвисько Муррі з команди Чайверса і Бобі Пейна на прізвисько Лобі, місцевого багатиря, який з ревінням виплигнув на ринг, зірвав із себе футболку і випнув міцні волохаті груди і накачані плечі. Пославши рукою поцілунок жінці в білому, що стрибала біля рингу, Бобі за допомогою двох помічників став натягувати рукавички. У залі почувся гомін: на ринг виліз Тувумба — високий боксер, надзвичайно чорний і вродливий.
— Муррі? — перепитав Харрі.
— Абориген із Квінсленда.
Уболівальники Джоні пожвавилися — вони раптом зрозуміли, що можуть скористатися тією самою кричалкою і для Бобі. Ударили в гонг, боксери почали сходитися. Білий виглядав більшим і майже на голову вищим за свого чорного супротивника, але голим оком було видно, що рухи в Муррі легші й чіткіші.
Кинувшись уперед, Бобі щосили обрушився на Тувумбу, але той спритно ухилився. Натовпом прокотилося зітхання, а жінка в білому вигукнула щось підбадьорююче. Коли Бобі провів ще кілька невдалих атак, Тувумба підскочив до нього й обережно, ніби приміряючись, ударив по обличчю. Бобі відступив на два кроки, при цьому фізіономія у нього була така, ніби з нього вже досить.
— Треба було поставити дві сотні, — сказав Ендрю.
Тувумба кружляв навколо супротивника, завдаючи йому час від часу несильних ударів і ухиляючись від ударів у відповідь. М’язистий Бобі пихтів і ревів од злості — Тувумба ніде не затримувався більше ніж на півсекунди. Глядачі почали свистіти. Простягнувши руку, ніби для вітання, Тувумба садонув супротивника в живіт. Бобі, скрючившись і не рухаючись, залишився стояти в кутку рингу. Тувумба із заклопотаним лицем відступив на два кроки.
— Добий його, чорний скурвий сину! — гукнув Ендрю. Тувумба здивовано поглянув у його бік, посміхнувся і помахав рукою. — Що ти стоїш як той бовван?! Працюй, дурило! Я на тебе гроші поставив!
Тувумба обернувся був, щоб завдати Бобі останнього удару, але тут пролунав гонг. Боксери розійшлися по своїх кутах, ведучий узяв мікрофон. Жінка в білому вже була поряд з Бобі і лаялася на всі заставки, поки помічники відкупорювали для нього пляшку пива.
Ендрю був невдоволений:
— Робін не хоче завалити білого, це добре. Але нікчемний гівнюк повинен рахуватися з тим, що я на нього поставив!
— Ти з ним знайомий?
— З Робіном Тувумбою? Звичайно!
Знову гонг, але тепер Бобі стояв у кутку і, дивлячись, як до нього впевненими кроками наближається Тувумба, високо тримав руки, прикриваючи голову. Тому Тувумба знов ударив його в живіт. Бобі знову зігнувся удвоє. Тувумба обернувся до Террі-ведучого — який також виконував обов’язки судді, — аби той припинив бій.