— Хтось прийшов, — прошепотіла вона.
Харрі почув стукіт у двері.
— Чортів адміністратор! — Він скочив з ліжка і, прикриваючись подушкою, відчинив двері.
На порозі стояла Бірґіта.
— Привіт! — Посмішка її застигла, тільки-но вона побачила його змучене обличчя. — Що з тобою, Харрі? Щось не так?
— Атож, — відповів Харрі. — Не так. — У голові білими спалахами бився пульс. — Чому ти прийшла?
— Мені так і не зателефонували. Я все чекала, потім зателефонувала їм сама — ніхто не відповів. Мабуть, переплутали час і телефонували мені, поки я була на роботі. Літній час і таке інше. Швидше за все, не врахували різницю в поясах. Дуже схоже на тата.
Вона говорила швидко, вдаючи, ніби немає нічого особливого в тому, щоб стояти посеред ночі в готельному коридорі і базікати про дурниці з хлопцем, який, очевидячки, не хоче пускати тебе всередину.
Вони стояли і дивилися одне на одного.
— У тебе в номері хтось є? — запитала вона.
— Так, — голос Харрі прозвучав, ніби хруснула галузка.
— Ти п’яний! — із сльозами на очах вигукнула вона.
— Знаєш, Бірґіто…
Вона штовхнула його в груди, він відступив на кілька кроків, і вона увійшла за ним. Сандра вже надягла спідницю і намагалася взутися в туфлі. Бірґіта скорчилася, ніби від болю в животі.
— You whore![68] — вигукнула вона.
— Вгадала; — сухо відповіла Сандра.
Вона сприймала усе це з більшим спокоєм, ніж Харрі або Бірґіта, але все одно їй хотілося чимшвидше піти.
— Забирай свої речі і геть звідси! — задихаючись від сліз, крикнула Бірґіта і шпурнула в Сандру її чорною сумочкою.
Сумочка впала на ліжко, з неї випало все, що в ній було. Харрі стояв похитуючись посеред кімнати і з подивом дивився, як із сумки виповз кудлатий пекінес. Поряд з ним валялися зубна щітка, сигарети, ключі, шматок зеленого криптоніту і різнокольорові презервативи. Сандра сумно зітхнула, схопила пекінеса за шкірку і запхнула його назад.
— A nonetas,[69] солоденький? — запитала вона.
Харрі не зрушив з місця. Сандра підібрала його штани і витяглі з них гаманець. Бірґіта сповзла в крісло. Крім її тихих ридань і голосу Сандри, що відлічувала гроші, в кімнаті не лунало жодного звуку.
— I'm outta here,[70] — сказала Сандра із задоволеним виглядом і вийшла.
— Зачекай! — гукнув Харрі, але було пізно. Двері, грюкнувши, зачинились.
— «Зачекай»? — перепитала Бірґіта. — Тобто ти її ще чекаєш? — вигукнула вона, встаючи з крісла. — Козел! Чортів спідничник і п’яниця! Як ти міг…
Харрі спробував був обійняти її, але вона вирвалася. Вони стояли один проти одного, як боксери на рингу. Бірґіта немов упала в транс: засліплені ненавистю очі, перекошений від люті рот. Харрі подумав, що якби в неї в руці був ніж, вона не вагаючись убила б його.
— Бірґіто, я…
— Геть з мого життя! Пий, поки не здохнеш!
Вона крутнулася на каблуках і вибігла геть, хряснувши дверима так, що задвигтіла вся кімната.
Задзвонив телефон. Говорив адміністратор:
— Що відбувається, містере Ховлі? Телефонувала пані із сусіднього номера і…
Харрі поклав слухавку. Він раптом страшенно розлютився, йому захотілося що-небудь знищити. Він схопив із столу пляшку і зібрався шпурнути її об стіну, але в останню мить передумав.
Треба завжди тримати себе в руках, сказав собі Харрі, прикладаючись губами до пляшки.
Дзвякнули ключі. Відчинилися двері, Харрі прокинувся.
— No room service now; please, come back later![71] — крикнув Харрі в подушку.
— Містере Ховлі, я представляю правління готелю.
Харрі повернувся. У кімнаті стояли двоє в костюмах — на добрячій відстані від ліжка, але з дуже впевненим виглядом. В одному Харрі впізнав учорашнього чергового адміністратора. Другий провадив:
— Ви порушили регламент готелю, шкодую, але вам доведеться покинути його якнайшвидше, містере Ховлі.
— Регламент? — Харрі занудило.
Чоловік у костюмі відкашлявся:
— Ви привели до себе в номер жінку, яку ми… підозрюємо у проституції. Крім того, посеред ночі ви розбудили своєю сваркою півповерху. У нас респектабельний готель, і нічого подібного ми не допустимо, містере Ховлі.
У відповідь Харрі гмикнув і повернувся до них спиною:
— Чудово, представники правління. Я й так сьогодні їду. Дайте спокійно доспати, поки я випишуся.
— Вам слід було виписатися ще зранку, містере Ховлі, — сказав адміністратор. Харрі поглянув на годинник: чверть на третю. — Ми намагалися вас розбудити.