Выбрать главу

Каллісто раптово звів очі.

— Перевір зараз, — сказав він.

Вона знову підвелась і поглянула на термометр.

— 37. Дощ ущух.

Він швидко нахилив голову і припав губами до тремтливого крильця.

— Значить, невдовзі зміниться, — він намагався говорити твердо.

Сол сидів на електроплитці, ніби велика лялька-мотанка, на якій дитина зганяла свою непоясненну лють.

— Що сталося? — запитав Фрикадель. — Якщо, звісно, хочеш розповісти.

— Звичайно, хочу, — сказав Сол. — Я все ж дещо зробив: вдарив її.

— Треба дотримуватися дисципліни.

— Ха-ха, якби ти там був. Ох, Фрикадель, ми чудово сварилися. А закінчилося все тим, що вона жбурнула в мене «Довідником з хімії та фізики», але схибила і влучила у вікно, і коли скло розбилося, то, певно, у ній теж щось розбилося. Уся в сльозах, вона прожогом вилетіла з дому під дощ. Навіть плащ забула.

— Вона повернеться.

— Ні.

— Ну, — за якусь мить додав Фрикадель, — без варіантів, це було щось надзвичайне. На кшталт хто кращий — Сал Мінео[127] чи Рікі Нельсон[128].

— Усе це, — сказав Сол, — усе це було через теорію комунікацій. І все це, звісно, вмерти як смішно.

— Анічогісінько не знаю про теорію комунікацій.

— Моя дружина теж. Якщо вже прямо казати — хто знає? У цьому вся сіль.

Коли Фрикадель побачив якусь подобу усмішки на обличчі Сола, то запитав:

— Може, текіли чи чогось іншого?

— Ні. Тобто вибач. Це таке поле, де легко можна пуститися берега. І потрапиш туди, де постійно треба визирати службу безпеки: за кущами, на розі вулиці. МУФТА — цілком таємний проект.

— Що воно таке?

— Мультиуніверсальний фактор-польовий табулятор, автономний.

— Ви через нього посварилися?

— Міріам знову начиталася наукової фантастики. А ще «Саєнтіфік Амерікен»[129]. Вона, здається, зависла, наче павук у павутині, через думку, що комп'ютери діятимуть як люди[130]. А я ще недоречно сказав, що тоді можна говорити й прямо протилежне — про людську поведінку як програму, згодовану машині IBM[131].

— Чом би й ні, — сказав Фрикадель.

— Дійсно, чом би й ні. А насправді це має вирішальне значення для комунікації, не кажучи вже про теорію інформації. Щойно я те сказав, вона зчинила галас. Забила на сполох. А чому, я так і не зрозумів. Якщо хтось і має знати, то я. Не можу повірити, що уряд марнує на мене гроші платників податків, коли їх можна марнувати на щось більше і значніше.

Фрикадель презирливо скривився:

— Може, вона подумала, що ти вдаєш із себе холодного, нелюдяного науковця, такого собі аморального типа?

— Боже мій, — сплеснув руками Сол. — Нелюдяного. Та куди вже більш людяного? Я ж переймаюся, Фрикадель, я переймаюся. Навіть зараз Північною Африкою блукають європейці, яким вирвали язики, бо вони говорили хибні слова. Тільки європейці чомусь думали, що це правильні слова.

— Мовний бар'єр, — припустив Фрикадель.

Сол зістрибнув з електроплитки.

— Щойно, — сказав він, гніваючись, — пролунав гарний претендент на найтупіший жарт року. Ні, друзяко, це не бар'єр. Якщо хочеш знати — це щось подібне на витік інформації. Скажи дівчині: «Я кохаю тебе». Жодного клопоту з двома третинами фрази, це замкнений ланцюг. Тільки ти й вона. Але оте бридке слово з п'яти літер посередині — ось чого треба стерегтися. Неоднозначність. Надлишковість. Навіть недоречність. Витік. Шум та й годі. Шум спотворює твій сигнал, розладнує ланцюг.

Фрикадель засовався на місці.

— Ну, слухай, Соле, — пробурмотів він, — ти якось, не знаю, забагато від людей очікуєш. Тобто, ну, знаєш. Та й більшість слів — це ж переважно шум.

— Ха! Наприклад, половина твоєї промови.

— Ну, сам такий.

— Знаю, — похмуро посміхнувся Сол. — Паскудство, еге ж?

— Закладаюся, саме тому так багато адвокатів з розлучень. Овва!

— Ой, та я не з чутливих. Хоча твоя правда, — насупився він. — Вважають, що «найуспішніші» шлюби — як до минулої ночі в мене з Міріам — так чи інак засновані на компромісах. Однак ККД завжди невисокий, зазвичай маєш лише мінімальну основу для того, з чим можна працювати. Гадаю, це називається Спільністю[132].

вернуться

127

Сал (Сальваторе) Мінео (1939–1976) — американський актор кіно і театру, найвідоміша роль — складний підліток Платон з фільму «Бунтівник без причини» (1955).

вернуться

128

Рікі Нельсон (1940–1985) — американський актор, співак і музикант, кумир підлітків 1950-х.

вернуться

129

«Саєнтіфік Амерікен» (англ. «Scientific American») — найстаріший американський науково-популярний журнал, виходить з 1845 року.

вернуться

130

Назва пристрою MUFFET («Multi-Unit Factorial Field Electronic Tabulator» — англ. дослівно «багатоелементний електронний табулятор факторного поля») натякає на відому дитячу пісеньку про маленьку міс Муфту (Muffet), яка злякалася павука: «Little Miss Muffet / Sat on a tuffet, / Eating her curds and whey; / Along came a spider, / Who sat down beside her / And frightened Miss Muffet away» («Міс Муфта разочок / Сіла на горбочок / Сиру поїсти трохи; / Аж тут павучисько / Сів до неї близько / Й нашу міс Муфту сполохав»). 1958 року Пінчон разом зі студентським товаришем Кіркпатриком Сейлом збирався написати мюзикл «Острів менестрелів», де мала бути IBM під назвою MUFFET, проте вже з іншим розтлумаченням абревіатури («Musical Unidirectional Force Field Equipped Tabulator» — англ. «табулятор, обладнаний музичним односпрямованим силовим полем»).

вернуться

131

IBM (англ. International Business Machines Corporation) — американська електронна корпорація, один із найбільших світових виробників усіх видів комп'ютерів і програмного забезпечення. У часи, які описано в оповіданні, IBM виробляла також перфокартні табулятори. У 1944 році вона презентувала комп'ютер «Марк І», що важив 4,5 тонни, а 1959 року з'явилися перші комп'ютери на транзисторах. У романі «Виголошення лоту 49» Пінчон згадує про IBM 7094 — найновішу станом на 1964 рік модель комп'ютера завбільшки з велику кімнату.

вернуться

132

«Спільність» (англ. «Togetherness») — таку назву мала стаття Томаса Пінчона, написана в ті часи, коли він працював на корпорацію «Боїнг» («Aerospace Safety» 16: 12 (1960), С. 6–8). У тексті Пінчон писав про важливість техніки безпеки під час обслуговування зенітного ракетного комплексу надвеликої дальності дії СІМ-10 Bomarc (ракети-перехоплювача, що в період з 1959 по 1963 рік мала назву ІМ-99). Перша фраза статті перегукується з тим, про що йдеться в оповіданні: «Політ ракети ІМ-99А, як і шлюб, вимагає певної „спільності“ між ВПС і підрядником».