Дрібний дощ
Надворі ротний опорний пункт повільно підсмажувався на сонці. Незворушно висіло сире повітря. На піску довкола казарм, де розташувався ротний радіозв'язок, жовтіли сонячні відблиски. Усередині не було нікого, крім сонного днювального, який курив, притулившись до стіни, і млявої постаті в камуфляжній робі, що лежала на ліжку й читала книжку в м'якій обкладинці. Днювальний позіхнув і плюнув у гарячий пісок, а постать на ліжку, яку звали Левін, перегорнула сторінку і поправила під головою подушку. Біля шибки дзижчав великий комар, звідкись долинала лисвілльська рок-н-рольна радіостанція, а зовні постійно гуркотіли та сновигали джипи й 2,5-тонки[41]. Це було десь у середині липня 57-го у Форт-Роучі (Луїзіана). Для Натана «Салозада» Левіна, спеціаліста третього рангу[42], минуло вже тринадцять і наближався чотирнадцятий місяць відтоді, як його приписали до саме того батальйону, саме тієї роти та саме того ліжка. Ці обставини та Роуч як дуже своєрідний військовий об'єкт могли багатьох звичайних людей довести до межі самогубства чи принаймні божевілля; і так воно насправді й відбувалося, згідно зі здебільшого вилученою статистикою. Проте Левін був не зовсім звичайний. Він був одним з небагатьох тут, хто вислужувався перед восьмим підрозділом, кому дійсно подобався Форт-Роуч. Він тихо і ненав'язливо перейняв місцеві звичаї: кутасті краї його бронкського акценту притупились і пом'якшали до видозміненої протяжної вимови; він виявив, що самогон, переважно чистий або змішаний з чимось, що, траплялось, лилося тоді з ротного автомата з колою, був по-своєму такий же приємний, як і віскі з льодом; тепер у барах сусідніх містечок він тямився на сільських оркестрах і так само ними захоплювався, як колись Лестером Янгом[43] і Джеррі Маллігеном[44] у «Бердленді»[45]. Він був понад шість футів заввишки, гнучкий, зі статурою плугатаря, як його колись описали студенточки в Сіті[46], сухорлявий і з підтягнутими м'язами, але після трьох років уникання командної роботи заплив смальцем. Тепер він мав гарне пивне черевце, яким до певної міри пишався, і величезний зад, який уже не викликав у Левіна надмірних гордощів, та й, власне, саме через нього Левін і заробив своє прізвисько.
Днювальний кинув недопалок у пісок і сказав:
— Ти диви, хто йде.
— Якщо це генерал, скажи йому, що я сплю, — попросив Левін.
Він запалив цигарку і позіхнув.
— Ні, — відповів днювальний, — це Шустрик.
Він знову прихилився до стіни й заплющив очі. Ґанком простукотіли дрібні ніжки, й голос з вірджинським акцентом сказав:
— Капуччі, нікчемна падлюка.
Днювальний розплющив очі.
— Іди в сраку, — відказав він.
До казарми ввійшов ротний писар Шустрик Дуґан і, невдоволено закопиливши губи, попрямував до Левіна.
— У кого після тебе буде ця книжка про хвойд, Левін? — запитав він.
Левін, використовуючи підшоломник як попільничку, струсив попіл.
— Сподіваюсь, у якогось військового, — всміхнувся він.
Шустрикові губи витятися в тонку лінію.
— Тебе хоче бачити лейтенант, — сказав Дуґан, — тож піднімай свій салозад і шуруй до канцелярії підрозділу.
Левін перегорнув ще одну сторінку і продовжив читати.
— Агов, — гукнув ротний писар.
Левін невиразно всміхнувся. Дуґан був призовником. Після двох років його викинули з Вірджинського університету, і, як і більшість ротних писарів, він був трохи садистом. І не лише це. Наприклад, для Дуґана було очевидно, що НАСПКП[47] — це політична кліка комуністів, яка віддано займалася стовідсотковим шлюбним змішуванням білої та чорної рас, і що вірджинський джентльмен був справжнім Übermensch, який насамкінець не зміг виконати своє високе призначення лише через зловмисну змову нью-йоркських євреїв. Саме через останніх він і Левін не надто добре ладнали.
— Лейтенант хоче мене бачити, — сказав Левін. — От тільки не кажи, що вже маєш мої папери на відпустку. Чорт… — Він поглянув на годинник. — Лише трохи за 11. Мої вітання, Дуґан. На п'ять з половиною годин раніше.
42
43
Лестер «През» Янг (1909–1959) — американський джазовий саксофоніст, віртуоз-імпровізатор, «Моцарт джазу» (Майк Зверін).
44
Джеррі Малліген (1927–1996) — американський джазовий саксофоніст, аранжувальник і композитор, один із засновників стилю кул-джаз.
45
46
City, або CCNY, (
47
НАСПКП (Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення) — велика громадська організація в США, заснована 1909 року задля захисту прав чорношкірого населення.