Вона кинула погляд на батька, на бабусю й мачуху. Усі вони уважно і напружено спостерігали за нею, ніби вперше по-справжньому побачили її.
— Звичайно, я хочу жити, — тихо сказала дівчинка. Вона вперше в житті вимовила ці слова вголос. Напруга в грудях трохи спала.
— Гарний вибір, — усміхнувся Юпітер. Похмура тінь зникла з його обличчя так само швидко, як і з’явилась перед цим. Він повернувся до вікна. — Смерть — це нудно. У житті безліч розваг. У житті постійно що-небудь трапляється. Що-небудь несподіване. Речі, події, яких ти ніяк не очікуєш, тому що вони такі… раптові — Він повільно позадкував, не зводячи очей з вікна і намагаючись намацати руку Морріґан. — Ось, наприклад, прямо зараз, б’юсь об заклад, ти не очікувала, що твоя так звана смерть прибуде на три години раніше.
Морріґан відчула, як їй на обличчя посипався якийсь пил. Коли вона витерла його і підняла очі вгору, то побачила, що люстри гойдаються, а на штукатурці з’являються тріщини. Шибки задеренчали, лампи заблимали. З’явився запаморочливий запах горіння.
— Що це? — вона інстинктивно стиснула його руку. — Що відбувається?
Юпітер нахилився і прошепотів їй на вухо:
— Ти довіряєш мені?
Вона не вагалася ні хвилини.
— Так.
— Ти впевнена?
— Цілком.
— Гаразд. — Він подивився їй в очі. Підлога в них під ногами тремтіла. — За мить я зніму ці штори. Але що б ти там не побачила, не бійся. Вони можуть відчути твій страх.
Морріґан ковтнула клубок у горлі.
— Вони?
— Просто роби те, що я скажу, і все буде добре. Так? Не боятися.
— Не боятися, — повторила Морріґан. А тим часом страх уже отаборився в неї всередині й розпочав святкування. Оглядове колесо страху ліниво крутилося в неї у животі. Циркові слоники страху танцювали там.
— Що за чортівню ви несете? — сказала Бабуся. — Що він тобі говорить, Морріґан? Я вимагаю…
Швидким спритним рухом Юпітер дістав із кишені жменю срібного пилу і здмухнув його в бік Корвуса, Айві та Бабусі, ніби осяйний повітряний поцілунок, потім підскочив до вікна, зірвав штори і скинув їх посеред підлоги в неохайну зіжмакану купу.
Він зробив кілька кроків назад, щоб роздивитися свій витвір, а потім повільно і скорботно похитав головою.
— Мені так шкода. Так трагічно втратити її в такому юному віці.
Корвус спохмурнів і моргнув, виглядаючи невпевненим. Його очі були наче скляні.
— Трагічно?
— М-м-м, — сказав Юпітер. Він поклав руки на плечі Корвуса і підвів його ближче до купи тканини. — Бідолашна, бідолашна Морріґан. Вона була сповнена такої сильної жаги до життя. Вона мала так багато чим поділитися з цим світом. Але її забрали! Забрали так рано.
— Так рано, — кивнув заціпенілий Корвус на знак згоди. — Занадто рано.
Юпітер обхопив Айві іншою рукою і притулив до грудей.
— Вам не варто ні в чому себе звинувачувати. Хоча трохи можете, якщо хочете. — Він підморгнув Морріґан, яка відчувала, що їй до горла підступає істеричний сміх. Вони справді вірили в те, що штора — це вона, лежить мертва на підлозі? Вона стояла прямо перед ними!
— Вона виглядає такою маленькою, — шморгнула Айві і втерла ніс рукавом. — Така маленька і худенька.
— Так, — сказав Юпітер. — Вона така схожа на… шматок тканини.
Морріґан пирснула, але Кроу, здавалося, не чули її.
— Я залишу вас, щоб ви зробили всі необхідні розпорядження. Вам потрібно підготувати промову для преси, канцлере. Але перш ніж я піду, чи можу я запропонувати закриту труну для похорону? Відкриті труни такі непоказні.
— Так, — сказала Бабуся, опустивши погляд на штору-Морріґан. — Справді. Непоказні.
— Що ви зробили? — прошепотіла Морріґан Юпітерові. — Що це за срібна штука?
— Страшенно незаконна. Удавай, що не бачила її.
Люстри невблаганно хиталися, кидаючи тіні по всій кімнаті. Повітря сповнив запах палаючої деревини. Підлога знову затремтіла, і Морріґан почула здалеку звуки зливи, або грому, або… цокоту копит?
Нажахана дівчинка повернулася до вікна. Її охопила паніка, в горлі відчувався присмак жовчі.
Вона могла бачити це. Вона бачила, як наближається смерть.
Розділ четвертий. Переслідувачі з Диму й Тіні
Крізь рідкий ліс та через гребінь пагорба темна і безформна істота наближалася до маєтку Кроу.
Морріґан подумала, що це схоже на рій сарани або зграю кажанів, але вона летіла занадто низько і занадто гучно. Тупіт ставав оглушливим, і темна маса була все ближче. Поміж чорних плям були сотні вогняно-червоних спалахів світла, які щосекунди ставали дедалі яскравішими.