Музика закінчилась, і Морріґан з Мартою вибухнули оплесками. Дама Чанда вклонилась і тепло всміхнулась, а потім розігнала тваринок, і вони вискочили крізь вікно.
— Марто, мій ангеле, я повинна виконувати тобі всі мої інтродукції. Ти робиш це так чарівно.
Покоївка зашарілася.
— Дамо Чандо, це Морріґан Кроу. Вона…
— Кандидатка Юпітера, так, я чула, — сказала Дама, звернувши свій сліпучий погляд на Морріґан. Це було схоже на відчуття, коли тебе ловить промінь маяка. Коли ти розмовляєш із королівською особою. — У «Девкаліоні» новини поширюються швидко. Усі про тебе розмовляють, міс Кроу. Так це правда, люба? Ти приймаєш випробування?
Морріґан кивнула, нервово обсмикуючи сукню. Поряд із цією видатною жінкою вона почувалася вуличним дівчиськом.
«Отак виглядають члени Товариства Дивообраних», — подумала вона. Вони прекрасні й величні, як Дама Чанда. Вони неординарні, і ними всі захоплюються, як Юпітером. Цікаво, що ж вони подумають про неї — Марта, Дама Чанда, Фенестра, Френк? Вони вже шепочуться між собою про жахливий вибір Юпітера?
— Як це надзвичайно, — продовжувала співачка. — Наш Юпітер нарешті є наставником! Я щаслива з тобою познайомитися, міс Морріґан, ти, напевне, чудова людина. Ти з нетерпінням чекаєш свого першого випробування, дорогенька?
— М-м… так, — не дуже переконливо збрехала Морріґан.
— Звісно, спочатку в тебе буде Прийом Дивообраних. Юпітер уже призначив час примірки?
Морріґан тупо дивилася на неї. Що за Прийом Дивообраних?
— Час… примірки?
— З його швачкою? Тобі потрібна нова сукня, люба. Перші враження дуже важливі. — Вона зробила паузу. — Думаю, я попрошу свого костюмера зайнятися цим.
Марта променисто всміхнулася Морріґан, широко розплющивши очі, ніби це була найбільша честь, яку могла зробити Дама Чанда, а не жахлива загадкова загроза.
— Зазвичай Юпітер наполягає на власних… своєрідних дизайнерських рішеннях, тому що він такий гарний, — продовжувала Дама. — Але ми не можемо дозволити його жахливому смаку відобразитися на тобі. Не для такої важливої події.
— Прийом Дивообраних — це не просто вечірка в саду, міс Морріґан. На жаль, у цьому саду буде повно людей, які судитимуть та обговорюватимуть вас. Інші кандидати і їхні наставники оцінюватимуть ваші можливості у змаганні. Це дуже напружена подія.
Морріґан зіщулилася всередині. Змагання? Оцінювання? У листі Юпітера згадувалося, що її не гарантовано приймуть до Товариства і що доведеться пройти деякі випробування.
Але… глибоко всередині Морріґан думала, що після всього, що вона пережила, щоб потрапити до Невермура, після втечі від Переслідувачів з Диму й Тіні, проходження прикордонного контролю і після того, як вона обманула смерть, заради всіх святих, — після цього вона думала, що складнощі закінчилися. Ніхто не говорив про дуже напружену вечірку в саду. (Морріґан могла перелічити щонайменше дванадцять катастроф, які вона та її прокляття могли би принести на вечірку, не враховуючи укусів джмелів і сінної лихоманки.)
Здавалося, Дама Чанда відчула, що новенька почала нервуватися. Жінка пожвавішала й відмахнулася від теми розмови, ніби та була набридливою мухою.
— О, не варто хвилюватися, люба. Просто будь собою. А тепер чи можу я запитати — ми всі помираємо від цікавості… — Вона нахилилася до вуха Морріґан. — Який твій дар? Яким неймовірним талантом ти володієш?
Морріґан кліпнула.
— Мій що?
— Твій дар, дитинко. Твоє незвичайне вміння. Твій талант.
Морріґан не знала, що сказати.
— Ах, але я певна, Юпітер готує нам несподіване відкриття, правда? — сказала Дама, торкаючись пальцем її носа. — Ані слова більше, люба. Ані слова.
— Що вона мала на увазі? — спитала Морріґан у Марти, коли вони вийшли з Музичного салону й почали спускатися спіральними сходами до холу. — У мене немає ніяких… дарів або талантів, нічого такого.
Марта доброзичливо засміялася.
— Звісно, ти маєш дар. Ти ж кандидатка до Товариства Дивообраних. Ти кандидатка Юпітера Норта. Він не міг би тебе запропонувати, якби не був упевнений, що ти щось умієш.