— У Великому Вовчеземі? Ти певен?
— Нічого схожого на заколоти в нетрях Світлопівдня, пане. Просто незначна паніка.
— І вони гадають, це через дефіцит дивії? Маячня. У нас немає ніяких проблем. Маєток Кроу функціонує прекрасно. Глянь лише на освітлення — яскраве, наче вдень. Наші генератори, певно, до краю заряджені.
— Так, пане, — сказав Лівий збентежено. — Це… Громадяни не могли цього не помітити.
— Ох, галас і теревені, — пробурчав голос з іншого кінця столу. Бабуся, як завжди, була зодягнена офіційно, у довгу чорну сукню, а коштовності обвивали її шию та прикрашали пальці. Її шорстке сталево-сиве волосся було туго зібране в розкішний пучок на самій маківці. — Я не вірю, що дивії бракує. Ці дармоїди просто не сплатили рахунків за енергію, от і все. І я б не засуджувала Езру Сквола, якби він вимкнув їм світло, — додала вона, нарізаючи стейк на маленькі криваві шматочки.
— Відкоригуйте графік на завтра, — звернувся Корвус до асистентів. — Я відвідаю прикордонні містечка, потисну трохи рук. Це має закрити їм рота.
Бабуся пхекнула:
— Їм шиї треба потиснути, а не руки. У тебе ж є хребет, Корвусе, не забувай.
Батько кисло скривився. Морріґан намагалась стримати посмішку. Якось вона почула, як служниця сказала, що Бабуся — «жорстока хижа стара птаха, зодягнута в сукню леді». Морріґан подумки погодилась, але усвідомила, що їй узагалі-то подобається спостерігати за жорстокістю, коли та не спрямована в її бік.
— Завтра… завтра День пропозицій, сер, — сказав Лівий. — Ви обіцяли прочитати промову для місцевих правомочних дітей.
— Боже мій, ти правий. — («Ні, — подумала Морріґан, накидаючи собі в таріль моркви. — Він лівий».) — Яка незручність. Не думаю, що можна цього року знову все скасувати. Де і коли?
— У мерії. Опівдні, — сказав Правий. — Там будуть діти зі школи Святого Христофора, Академії Мері Генрайт і Підготовчої школи.
— Добре, — сумно зітхнув Корвус. — Але поклич «Хроніку». Переконайся, що вони висвітлять цю подію.
— А що за День пропозицій? — Морріґан проковтнула шматок хліба.
Як бувало часто, коли Морріґан відкривала рота, усі присутні повернули до неї обличчя з нерішучими та здивованими поглядами, ніби це лампа на столі раптом відростила ніжки та затанцювала по кімнаті.
Запанувала тиша. А потім…
— Можливо, ми могли б запросити благодійні школи в мерію, — продовжив батько, наче ніхто й не озивався. — Зробити щось для нижчого класу — непоганий піар.
Бабуся важко зітхнула.
— Корвусе, заради всього святого, тобі потрібен лише один малолітній ідіот для фото, і таких на вибір завтра буде сотні. Просто вибери одного, найбільш фотогенічного, потисни руку і їдь собі. Немає необхідності так усе ускладнювати.
— Хм, — кивнув він. — Справді, мамо. Лівий, передай-но сіль.
— Узагалі-то, пане, — прокашлявся Правий, — можливо, покликати менш привілейовані школи — не така вже кепська ідея. Це може забезпечити нам фото на обкладинках.
— Ваш рейтинг на периферії міг би стрімко зрости, — додав Лівий, нахиляючись по сіль.
— Не прибідняйся, Лівий, — сказав Корвус, краєм ока поглядаючи на доньку. — Мій рейтинг кругом міг би стрімко зрости.
Морріґан відчула укол провини. Вона знала, що найважчим випробуванням у житті її батька були спроби втримати контроль над прихильністю спільноти виборців Великого Вовчезему, у той час як його єдина донька винна в усіх їхніх бідах. Той факт, що Корвус Кроу вже п’ятий рік обіймав посаду канцлера, маючи такий значний недолік під боком, уже можна було вважати чудом. І питання лише в тому, чи зможе він утримати такий неймовірний дарунок долі ще рік.
— Але ж мама слушно каже, не влаштовуймо там балагану, — продовжив він. — Придумайте інший спосіб потрапити на першу шпальту.
— Це аукціон? — спитала Морріґан.
— Аукціон? — вигукнув Корвус. — Що ти, чорт забирай, мелеш?
— День пропозицій.
— О святий Боже! — Він нетерпляче зітхнув і повернувся до паперів. — Айві, поясни їй.
— День пропозицій, — розпочала Айві, діловито випнувши груди, — це день, коли діти, які закінчили підготовчу школу, отримують пропозицію щодо освіти, якщо їм пощастить.
— Чи якщо в них досить грошей, — додала Бабуся.
— Так, — погодилась Айві, якій не сподобалось, що її перебили. — Якщо вони талановиті чи дуже розумні або якщо в їхніх батьків достатньо коштів, щоб когось підкупити, тоді якась із поважних осіб наукового закладу надсилає пропозицію для них.
— Такі пропозиції всі отримують? — запитала Морріґан.