— В’язниця Дредмеліс, — шепотіла вона, заплющивши очі, щоб перевірити пам’ять. — Східний квартал — дорога Ріфкін. Парламент — Північний квартал, бульвар Прапорів. Гоблінська бібліотека — Східний квартал… ні, Південний … ні, тобто…
— Західний квартал, дурненька, — почувся млявий голос. Фенестра лежала неподалік на клаптику сонячного світла, лижучи своє хутро довгими, повільними рухами. — Вулиця Мейг’ю. Замовкни.
— Дякую, — пробурмотіла Морріґан.
Вона помітила, що Юпітер краєм ока розглядає Дивокішку, і повернулася, щоб побачити, що його так вразило. Поєднання сонячного світла і слини робило потерте хутро Фен схожим на розтале срібло. Коли вона раптово позіхала, показуючи зуби, її сильні лапи вібрували й переливалися на сонці. Вона справді красива, неохоче визнала Морріґан. Особливою моторошною красою.
— Ви не проти? — запитала Фен з дещо глузливою інтонацією. — Я намагаюся помитися. Зануди.
Прокинувшись у день Випробувальних Перегонів, Морріґан була цілком спокійна. І це тривало десь п’ять секунд, доки вона не згадала, який сьогодні день, і її спокій перетворився на паніку.
Вона все ще й гадки не мала, яку істоту для пересування Юпітер обрав для неї. Останні три дні він провів у дедалі палкіших суперечках з іншими працівниками готелю про переваги поні над верблюдами, про те, чи справді черепаха виграє перегони з зайцем у реальному житті, і чи повинні вони це спробувати про всяк випадок (ідея Френка), і чи вважається страус летючою твариною, адже, незважаючи на те, що він не вміє літати, формально він має крила. Жодна з цих сварок не закінчилась нічим хорошим і жодна не принесла Морріґан полегшення.
Коли вона вилізла з ліжка, двері відчинились, і всередину гордовито зайшла Фенестра. Струснувши масивною головою, вона поклала одяг на крісло.
— Одягни це, — сказала вона. — Нові черевички чекають у коридорі. Марта несе твій сніданок. Через п’ять хвилин будь готова йти і чекай унизу.
Сказавши це, вона просто вийшла з кімнати без жодного «доброго ранку».
— Так, цього ранку я почуваюсь просто супер, Фен, дякую, що запитала, — бурмотіла Морріґан, одягаючи білі штани, які Фен залишила для неї. — Нервуюся? Зовсім трохи. — Вона натягнула сорочку й шкарпетки — все біле, як вимагали правила. — О, дякую за побажання, Фен, ти надто добра. Так, я впевнена, що Випробувальні Перегони пройдуть прекрасно і все не закінчиться тим, що мене втопчуть у землю, заарештують і викинуть із Невермура.
— З ким ви розмовляєте, міс Морріґан? — Марта зі сніданковим візком стояла у дверях. По дорозі в коридор Морріґан схопила грінку, а потім підібрала свої черевики.
— Ні з ким, Марто, — крикнула вона. — Дякую за грінку.
— Щасти, міс. Будьте обережні!
У фойє Юпітер і Фен довго розглядали Морріґан, перш ніж заговорити.
— Вона повинна зав’язати волосся на потилиці, — сказав Юпітер.
— Вона повинна тримати рота на замку, — сказала Фен.
— Вона в одному приміщенні з вами, тому вам не потрібно говорити про неї так, ніби її тут нема, — сказала Морріґан.
— Бачиш, що я маю на увазі? — буркнула Фенестра. — Я не витримаю її в такому вигляді на Перегонах. Я втрачу пильність. — Вона повернулась до Юпітера, і її величезні сірі очі засвітилися надією. — Ми можемо заклеїти їй рота?
— Думаю, Старійшини не схвалюють таких речей.
Морріґан склала руки, раптом почавши щось підозрювати.
— Про що ви говорите?
— Ах, — сказав Юпітер, захоплено потираючи руки. — Я знайшов тобі гідного скакуна.
Коли Морріґан, Юпітер і Фен прибули до Західної брами об одинадцятій, їх зустрів лемент дітей, їхніх наставників і тварин. На столі реєстрації Морріґан і Юпітер повинні були підписати документ, підтверджуючи, що в разі поранень або смерті вони не матимуть претензій до організаторів Перегонів.
— Це дуже заспокоює, — пробурмотіла Морріґан, нашкрябавши своє ім’я. У неї всередині щось перевернулося.
Скакуни, яких обрали деякі кандидати, здивували Морріґан. Більшість із них сиділи верхи на конях або поні, але також вона бачила багато верблюдів, декілька зебр і лам, страуса (ось і відповідь на те запитання), двох величних єдинонорогів і одну велику потворну свиню. Морріґан здивовано відкрила рота і схопила Юпітера за руку, побачивши єдинорогів, — її відчай миттю перейшов у захоплення, — але Юпітер був не вражений.
— Будь уважна з рогатими, — сказав він, стурбовано глянувши на чарівних істот.