«Вулиця Родерік, — гірко подумала Морріґан, згадавши слова, які прошепотів наставник Ноель їй на вухо на стартовій прямій. — Родерік!» Це й була вказівка на золоту мішень. Ноель пощастило не випадково — Без Чарльтон допомагав їй шахраювати! Він сказав їй, де буде захована золота мішень.
Не дивно, що вона була єдиною кандидаткою, кому було відомо про секретну вечерю! Без розповідав їй усі таємниці, даючи все потрібне для перемоги у випробуваннях.
Морріґан важко опустилась на край фонтана, сповнена образи на Каденс і шахрайство Ноель і знищена відчуттям власної поразки. Вона почувалася такою дурною. Крім того, її жахали думки про те, що буде далі. Її викинуть із Невермура, звісно ж, а тоді… тоді…
У голові Морріґан з’явилися Переслідувачі з Диму й Тіні, наче величезна чорна хмара, що затулила сонце й занурила світ у морок.
Коли Юпітер почув її розповідь, він був приголомшений. Фенестра ж — розлючена.
— Де той організатор? — Вона кипіла від злості, ходила туди-сюди і шкірила жовті зуби. — Я візьму його дощечку і засуну прямо…
— Нам треба йти, — раптом сказав Юпітер, озираючись через плече. — Нам треба йти прямо зараз. Він тут.
— Хто… ох, — Морріґан перехопило подих. Крізь натовп кандидатів і наставників пробирався маленький загін поліції в коричневій формі, на чолі якого йшла людина, яка посідала третє місце в рейтингу жителів Невермура, що найменше подобались Морріґан (після Каденс Блекберн і Ноель Деверо).
Юпітер схопив дівчинку за руку і повів у протилежний бік, щоб виявити на своєму шляху ще більше людей у коричневій формі. Смердюк заблокував їм вихід.
— Тепер я перевірю папери, капітане Норт, — обличчя інспектора Флінтлока радісно світилося від почуття власної правоти, коли він простягнув свою долоню. — Давайте їх.
Морріґан ледве дихала. Чи буде в неї шанс потрапити в «Девкаліон», до того як її депортують? Чи зможе вона попрощатися з його жителями, зібрати речі, і… Готорн! Вони не можуть змусити її поїхати й не попрощатися з другом, правда ж? Дівчинка ошаліло роззирнулася по площі Відваги, намагаючись востаннє на неї подивитися. Вона думала, чи вдарив він по мішені?
«А Переслідувачі з Диму й Тіні, — панічно сказав голосок у її голові. — Чи вони чекатимуть на мене біля кордону?»
— Про які папери ви говорите, інспекторе Флінтлок? — запитав Юпітер із приязною усмішкою. — Про ранкову пресу, можливо? Зараз вони вже перетворились на підстилку в кошиках для котів або обгортку для риби з картоплею фрі. Мушу визнати, Флінті, ваше бажання залишатися у вирі всіх подій — це просто чудесно. Ви молодець. Повідомте мене, якщо у вас будуть проблеми з читанням довгих слів.
Щелепи Флінтлока здригнулись, але на його обличчі залишалася посмішка.
— Дуже дотепно, Норте. Справді дотепно. Я говорю, звісно ж, про паспорт громадянки Вільної Держави вашої… колишньої кандидатки, про її документи на громадянство в Семи районах і її навчальну візу в Невермур. Папери, які з першого погляду раз і назавжди переконають мене в тому, що ваша колишня кандидатка має повне право мешкати тут, у Сьомому районі Вільної Держави, а не є насправді брудною нелегалкою, що поночі прокралася сюди зі зрадницької Республіки.
— А, ви про ті папери, — сказав Юпітер. — Чому ж відразу не сказали?
Драматично зітхнувши, він почав демонстративно плескати свій піджак, вивертати кишені, навіть перевірив свою розкішну бороду на наявність паперів. Морріґан посміялася б із нього, якби це не був найменш смішний день у її житті.
— Я втрачаю терпіння, Норте.
— Так, перепрошую, вони прямо тут… ні, перепрошую, це носовичок. Зачекайте ще трохи.
Морріґан намагалася зрозуміти, чи повинна вона втрутитися в це. Якби вона могла прокрастися повз Смердюка, поки той відволікся, то можна було б дістатися до найближчої станції Дивополітену.
Вона мимохіть спробувала зробити декілька кроків. Ніхто не схопив її. Морріґан подивилась навколо — Смердюк був повністю зосереджений на Юпітері та його цирковому номері з пошуком паперів. Вона зробила ще крок убік, потім ще один, згадуючи, як Готорн задкував з місця злочину після розсипання ропух. Ще декілька кроків — і натовп поглинув би її, і далі можна було би бігти.
— Морріґан Кроу! — гримнув голос.
Морріґан заціпеніла. От і все. Її заарештують. Прощавай, Невермуре.