— Святі небеса, та ні ж! — засміялась Айві і покосилась на служницю, яка саме ввійшла до кімнати й поставила велику миску з підливою на стіл. А потім голосно прошепотіла: — Якби освіченими були всі, звідки тоді ми брали б слуг?
— Але ж це нечесно, — запротестувала Морріґан, спостерігаючи за покоївкою, яка почервоніла та поквапилась вийти з їдальні. — І я не розумію. Що саме вони пропонують?
— Привілейовану можливість опіки та навчання дитини, — нетерпляче перебив її Корвус, махнувши рукою перед лицем, ніби намагаючись прогнати цю розмову. — Право формувати юні уми для завтрашнього дня і так далі. Досить запитань, це тебе не стосується. Лівий, о котрій я маю зустріч із головою фермерської комісії в четвер?
— О третій, сер.
— Чи можу я прийти?
Корвус часто закліпав, і зморшки на його лобі стали глибшими.
— Навіщо тобі приходити на мою зустріч із головою?..
— На День пропозицій, я маю на увазі. Завтра. Церемонія в мерії.
— Ти? — перепитала її мачуха. — Хочеш на церемонію Дня пропозицій? Навіщо тобі це?
— Я просто… — Морріґан затнулася, раптом охоплена нерішучістю. — Ну, цього тижня в мене день народження. Це могло б бути моїм подарунком. — Родина продовжувала байдуже витріщатись на неї, і в Морріґан зародилася підозра, що вони забули, що післязавтра їй виповниться одинадцять. — Я подумала, це може бути весело… — Вона замовкла, дивлячись у свою тарілку й страшенно шкодуючи, що взагалі відкрила рота.
— Це не весело, — глузливо посміхнувся Корвус. — Це політика. І ні, ти не можеш. Навіть не обговорюється. Сміховинна ідея.
Морріґан з’їхала по кріслу вниз, відчуваючи себе виснаженою і дурною. Справді, чого вона чекала? Корвус має рацію, це сміховинна ідея.
Родина Кроу продовжували їсти в напруженій тиші ще декілька хвилин, доки…
— Узагалі-то, сер… — розсудливо почав Правий.
Корвус упустив свої столові прибори в тарілку. Він погрозливо глянув на помічника.
— Що?
— Н-ну… якби ви… я не кажу, що ви повинні, але якби ви взяли з собою дочку, це могло би, м-м, покращити ваш імідж.
Лівий потер руки.
— Сер, я думаю, Правий… м-м, правий. — Корвус кинув на нього сердитий погляд, і Лівий нервово поспішив додати: — Я… я маю на увазі, що, згідно з опитуваннями, жителі Великого Вовчезему вважають вас трохи… м-м, відлюдькуватим.
— Байдужим, — вставив Правий.
— Вашому рейтингу підтримки це не зашкодить, якщо ми нагадаємо їм, що скоро ви станете… б-батьком у скорботі. А з точки зору журналістики, це могло б додати події особливої, м-м, родзинки.
— Наскільки особливої?
— Особливої, вартої першої шпальти.
Корвус мовчав. Морріґан здалося, що в нього засмикалось ліве око.
Розділ другий. День пропозицій
— Ні з ким не розмовляй, Морріґан, — пробурмотів батько, всоте за цей ранок ідучи швидкими широкими кроками по кам’яних сходах до мерії. Дівчинка ледве встигала за ним. — Ти сидітимеш поруч зі мною на сцені, де всі зможуть тебе бачити. Ясно? Не смій допустити, щоб щось… трапилось. Ніяких зламаних стегон, або осиних роїв, або падаючих драбин, або…
— Нападів акул? — підказала Морріґан.
— Думаєш, це смішно? — Корвус повернув до неї обличчя, на якому розцвіли багряні плями. — Усі в мерії будуть спостерігати за тобою, щоб зрозуміти, що ти робиш і як це вплине на мене. Ти що, навмисне намагаєшся зруйнувати мою кар’єру?
— Ні, — відповіла Морріґан, витираючи бризки слини з обличчя, — принаймні не навмисне.
Морріґан уже кілька разів бувала в мерії. Зазвичай це ставалося тоді, коли популярність її батька різко падала і йому потрібно було продемонструвати народу підтримку своєї родини. Похмура будівля ратуші, найважливіша у Джекалфаксі, ховалася за кам’яними колонами, в тіні велетенської залізної годинникової вежі. Сама ж вежа — хоча дівчинка зазвичай намагалася не дивитися на неї — була набагато цікавіша.
Неболикий Годинник був не звичайним годинником. На ньому не було ні стрілок, ні цифр, які б позначали час. Лише круглий скляний циферблат, в якому видно небо, що змінюється протягом Ери — від блідо-рожевого Світання через яскраво-золотаве Тепління і призахідно-оранжевий рум’янець Полудення до сутінкового темно-синього Смеркання.
У цей день — як і в будь-який день цього року — на циферблаті було Смеркання. Для Морріґан це означало, що скоро Неболикий Годинник покаже п’ятий, останній колір циклу: чорнильну, всіяну зорями темряву Вечоріння. Останній день Ери.