Королева спокійно всміхнулася на витвори Святого Миколая і махнула рукою в бік кожної з ялин. За її командою на гілках з’явилися десятки білосніжних голубів, які водночас злетіли в повітря, утворюючи велику неспокійну хмару крил. Вона почала набувати різних дивовижних форм, стаючи сніжинкою, зіркою, дзвіночком, деревом, знаком миру, а тоді розлетілася під оглушливий рев аплодисментів.
Святий Миколай зробив знак своїм ельфам, які вискочили на сани, де дві величезні й небезпечні на вигляд гармати були спрямовані на юрбу в протилежних напрямках. Морріґан підвела очі на Юпітера, думаючи, чи це взагалі законно, але він зовсім не здавався занепокоєним. Скоріше, йому було нудно.
— Хіба він не робив цього минулого року? — спитав Юпітер, нахиляючись до племінника.
Джек пирхнув.
— Він передбачуваний. Потурає жадібним масам.
— Тихіше, — сказала Морріґан. Вона штовхнула Джека ліктем під бік, щоб краще донести своє прохання. Можливо, вони вже бачили це, але вона не хотіла пропустити жодної секунди.
Гармати гучно вистрілили, і знову, і знову, й ельфи раунд за раундом заправляли їх цукерками в різнокольорових обгортках. І діти, і дорослі падали на землю і підстрибували вгору, щоб спіймати їх у польоті, і скоро вся площа Відваги схвально кричала з повним ротом ірисок, серед усіх і Морріґан.
Королева повернулася до Снігопса, який по-королівськи підійшов до платформи з високо піднятою головою, не зводячи яскравих блакитних очей зі своєї господарки. Коли вона потяглася рукою, щоб почухати його між вух, він підняв голову і завив на місяць. Це був довгий і моторошний звук, який невдовзі підтримав кожен собака в Невермурі, наче неземний хор вовків. Морріґан відчула, як щось тріпоче в неї у волоссі.
— Сніг, — прошепотіла вона.
Крижані білі сніжинки танцювали і кружляли в повітрі, лагідно приземлялись на її ніс, плечі й розгорнуті долоні. Морріґан ще ніколи не бачила справжнього снігу. Її груди розривало щастя, заповнюючи, наче повітряну кульку. Вона майже схопилась за плащ Юпітера, щоб не злетіти в повітря від радості.
Деякий час у натовпі було тихо, чулися лише перешіптування й зітхання. Тоді площа вибухнула оплесками та радісними вигуками, і зелені з червоними забули про своє протистояння.
Святий Миколай також аплодував, усміхаючись і висунувши язика, щоб спіймати сніжинку. Королева Йоль засміялася.
— Час великого фіналу, — сказав Юпітер. — Дістаньте свої свічки, ви двоє.
Морріґан і Джек сягнули руками в кишені по білі свічки, які Юпітер дав їм напередодні. Повторюючи за Джеком, Морріґан підняла свою свічку високо в повітря. Площею прокотилося захоплене бурмотіння, і всі зробили те саме.
Здавалося, всі знали, що мало відбутись, і молодші діти хихотіли, коли Святий Миколай чухав бороду і вдавав, ніби він спантеличений і не знає, що робити далі.
Тоді йому явно сяйнула ідея — він задоволено ляснув у долоні і простяг руки вперед, до публіки, крутячись навколо своєї осі. Одна за одною засвітилися свічки, утворюючи вигадливий візерунок, і заповнили площу Відваги вогнем, а тоді вона вибухнула сміхом і світлом.
Святий Миколай і Королева Йоль обнялись, наче давні друзі, усміхаючись і цілуючи одне одного в щоку. Північні олені зібралися навколо Снігопса, тручись об нього шиями, а той грайливо хапав їх за роги та облизував. Ельфи кинулись до ніг Королеви Йоль.
Червоні й зелені групки в натовпі заметушилися. Прихильники Ніка і Йоль обмінювалися предметами одягу — багряну рукавичку на сіро-зелений шарф, малинову квітку на смарагдову шапочку, — допоки неможливо було відрізнити, хто кого підтримує. Марта розв’язала свій шарф і вручила його Френку, який у відповідь накинув їй на плечі мішуру. Дама Чанда взяла тартанову краватку Кеджері, і він почервонів, коли вона застібнула на ньому своє кольє.
Джек зняв свій сміховинний капелюх і запропонував його Морріґан, стенувши плечима.
— Думаю, свічки були досить гарні.
— Так, — погодилася вона. — Але найкращим був сніг. — Вона зняла червону стрічку з волосся і зав’язала її в бантик у нього на зап’ясті. Він подивився на неї й усміхнувся. — Зачекайте, — сказала Морріґан, — хто переміг?
— Ніхто, — відповів Юпітер, виводячи їх із площі. — Вони проголосили мир, як і щороку, і тепер будуть займатися своїми справами: доставляти подарунки й розсипати сніг по всій Вільній Державі. Усе йде як слід. Хтось буде цукрові сливи? — Він підійшов до ятки зі сливами і набрав цілий коричневий паперовий пакет.
— Тобто ніхто не перемагає? — Вона не могла не відчути себе трохи ошуканою.