— Мабуть, ти жартуєш. Подарунки, ще й сніг? — спитав Джек, зі сміхом кидаючи сніжку в спину Юпітера. — Усі перемагають.
Утрьох вони вирішили повертатися додому пішки, махаючи каретам і закидаючи одне одного сніжками, доки не стали занадто мокрими та втомленими, щоб продовжувати. Решту шляху Юпітер ніс Морріґан на спині, а Джек радісно ковзав по слизьких перилах. Вони спустошили весь пакет із кисло-солодкими цукровими сливами і на сорок хвилин пізніше прибули до «Девкаліона» з обмороженими пальцями й фіолетовими язиками.
— Думаєш, Святий Миколай уже був тут? — запитала Морріґан у Джека, коли вони пленталися сходами нагору. Вона облизала фіолетовий цукор із кутика рота.
— Ні. Він приходить лише тоді, коли ти спиш, тому що в нього немає часу на балачки. Тож мерщій до ліжка. — Він штовхнув її в бік коридору, глузливо посміхаючись. — Добраніч.
— Добраніч, броколіголовий.
Джек засміявся і зник у своїй кімнаті.
Розділ вісімнадцятий. Майже веселі свята
Різдвяного ранку Морріґан прокинулась від аромату кориці, цитрусових і диму. У каміні радісно палахкотів вогонь, а з передньої спинки ліжка звисала панчоха, переповнена подарунками.
Вона перевернула її, і на коліна випали шоколадки, мандаринки та імбирні пряники, блискучий рожевий гранат, плетений шарф у вигляді лисиці, пара червоних рукавичок, фіолетово-золота бляшанка консервованих слив від Пакульського, маленька книжка з обкладинкою з тканини, що називалася «Чарівні казки Фіннеґана», колода сріблястих карт і дерев’яна щітка для волосся, на ручці якої була намальована балерина. І все це тільки для неї! Святий Миколай перевершив себе.
Морріґан натягла м’які вовняні рукавички і приклала їх собі до обличчя, згадуючи минуле Різдво, що було далеко не таким щасливим. Кроу ніколи не були щедрі на подарунки. Одного разу, колись давно, вона знайшла в собі сміливість запитати у Корвуса, чи могла б вона отримати сюрприз на Різдво того року, і, на її радість, він погодився. Після тижнів очікування вона вистрибнула з ліжка різдвяного ранку, щоб нарешті дізнатись, що їй залишили вночі, і знайшла конверт біля ніжки ліжка. Усередині був чек, де було детально розписано кожен цент, який того року Корвус витратив на компенсації Реєстратурі Проклятих Дітей від її імені.
Принаймні він не збрехав. Це був сюрприз.
Саме тоді, коли Морріґан здирала зубами золоту фольгу з шоколадної монети, двері відчинились і до кімнати вплив Джек із папірцем в одній руці й своєю панчохою в другій.
— Веселого Різдва! — сказала Морріґан. Вона майже додала: «А тепер повернись за двері й постукай», — але вирішила, що занадто сповнена різдвяного щастя, щоб звертати на це увагу.
— І тобі щасливої пори Йоль. — Джек гепнувся на її ліжко, вручив їй записку і зручно вмостився, висипаючи вміст своєї панчохи в купу. Він узяв імбирний пряник у вигляді собаки й відкусив голову. — Ну не зовсім щасливої, адже дядька Юпа викликали.
— Уранці на Різдво? — запитала Морріґан, читаючи записку.
Важливі справи у Ма Вей. Повернусь до ланчу. Візьми Моґ покататися на санях замість мене.
Ю.
— Що таке Ма Вей?
Джек проковтнув пряника.
— Одне з середніх королівств. Напевне, ще один мандрівник пропустив свій поїзд додому. Його завжди кличуть на Різдво, щоб допомогти якомусь ідіотові. Фу… ось, можеш забрати це. — Він дав Морріґан гранат зі своєї панчохи з виразом огиди на обличчі, а вона кинула йому пару мандаринок у відповідь.
— Ти не повинен брати мене кататися на санях. — Вона вкусила наступну шоколадку і стенула плечима. — У мене навіть немає саней.
— А це що таке, поні? — спитав Джек, киваючи в бік каміна.
Морріґан заглянула за спинку ліжка і побачила блискучі зелені сани із золотими дзвіночками. На ярлику було написано «Веселого Різдва, Моґ».
— Вау, — приголомшено видихнула вона. Ще ніколи в житті вона не отримувала стільки подарунків.
— У мене червоні, — сказав Джек, закочуючи очі. — Він вважає це веселим.
Юпітер не повернувся до ланчу або до вечері, натомість надіслав свої повідомлення з вибаченнями. Морріґан могла б бути розчарована його відсутністю, але була занадто заклопотана проведенням свого найкращого в житті Різдва.
Завдяки Королеві Йоль день почався з густого снігопаду. Джек і Морріґан знову провели весь ранок, катаючись на санях недалеко від пагорба Ґалбаллі, а тоді влаштували героїчну битву сніжками з сусідськими дітьми.