— Лежіть, лежіть, Коржику. Куди це ви раптом зібралися?
— Я зовсім не Коржик, а міліціонер Свистунчик, — відповів Свистунчик. — Я повинен якнайшвидше приступити до своїх обов'язків і затримати чарівника, щоб відібрати в нього чарівну паличку, за допомогою якої він руйнує будинки й може завдати багато лиха жителям.
Лікар Компресик знав, що деякі хворі від розумового розладу, що стався з ними, починають уявляти, ніби їх переслідують відьми, чаклуни або злі чарівники. Тому він став переконувати Свистунчика, що ніякого чарівника нема й не було.
Але Свистунчик запевняв, що сам бачив, як чарівник зруйнував стіни міліції.
— Який же він був, цей чарівник? — з посмішкою запитав лікар Компресик.
— Такий самий, як усі коротульки, тільки штани на ньому були жовті, а в руках чарівна паличка, — відповів Свистунчик.
— Ну, ясно, що вам усе це привиділося, — сказав Компресик. — Де ж бачено, щоб коротульки ходили в жовтих штанах! Такої моди навіть нема!
— От і добре, що нема моди. По цих жовтих штанах його легко буде впізнати й відібрати чарівну паличку.
Лікар Компресик похитав/ скрушно головою і приклав руку до лоба хворого, щоб дізнатися, чи нема в нього жару, після чого сказав:
— У вас, напевно, голова болить?
— Ніяка голова в мене не болить! — сердито відповів Свистунчик.
— Це вам тільки так здається, що вона не болить, а насправді болить, — сказав Компресик. — От ми покладемо вам на лоба лід, і ви одразу відчуєте полегшення.
Лікар Компресик покликав нянечку й сказав:
— Нянечко, лід на голову Коржику.
— Я ж вам сказав уже, що я не Коржик, а міліціонер Свистунчик!
— Ну гаразд, гаразд, — заспокоїв його Компресик. — Хворі після струсу мозку часто видають себе за різних відомих осіб. От ви начиталися в газетах про знаменитого міліціонера Свистунчика й самі уявили собі, що ви Свистунчик.
— Ні, я насправді Свистунчик.
— От коли ви побачите своє посвідчення, то самі переконаєтеся, що ви Коржик, а не Свистунчик… Нянечко, принесіть сюди посвідчення Коржика.
Нянечка принесла куртку Коржика й витягла з кишені шоферське посвідчення.
— Ану лишень подивимося, що тут написано, — сказав Компресик і взяв посвідчення в руки. — Ви живете на Макаронній вулиці?
— Правильно, — підтвердив Свистунчик.
— В будинку номер тридцять сім?
— В будинку номер тридцять сім.
— Виходить, що ви і є Коржик.
— Не може бути!
— Як же не може бути? Ось дивіться, тут чорним по білому написано: «Коржик». Бачите — «Коржик».
Свистунчик узяв у руки посвідчення, прочитав, що там було написано, й з подивом сказав:
— Дивіться, правда: «Коржик проживає на Макаронній вулиці, № 37, квартира 66…» Але дозвольте, чому Квартира 66? У мене ж квартира 99.
— Ну, це у вас у голові, мабуть, від удару щось перевернулося, — сказав Компресик. — Ви переверніть 66 догори ногами, й вийде 99.
Свистунчик перевернув посвідчення догори ногами й засміявся:
— Дивіться, і справді — 99! Не бути мені Свистунчиком, якщо я вже не Коржик, тобто… тьху! Не бути мені Коржиком, якщо я Свистунчик! Правильно я кажу?
— Цілком правильно, — підтвердив Компресик. — Тільки ви не хвилюйтеся, а найкраще постарайтеся заснути. Коли ви проснетесь, то все про Свистунчика забудете. Я сам у всьому винуватий: не слід було давати вам ці газети читати.
Свистунчик поступово заспокоївся і невдовзі заснув.
Однак на лікаря Компресика після цієї розмови напали роздуми. Не те, щоб він сумнівався, що Коржик — це не Коржик. Ні! Він був переконаний, що Коржик — це Коржик. Але на душі в нього все-таки неспокійно. Захопивши з собою шоферське посвідчення, він пішов на Макаронну вулицю, знайшов будинок № 37 і, піднявшись на четвертий поверх, подзвонив у шістдесят шосту квартиру. Йому відчинив Жартунчик.
— Скажіть, тут живе Коржик? — спитав лікар Компресик.
— Так, заходьте, — відповів Жартунчик.
Лікар зайшов до кімнати, й Жартунчик сказав Коржику, який сидів на дивані:
— Ось, Коржику, до тебе прийшли, не бути мені Жартунчиком.
Коржик встав назустріч Компресику.
— То це ви Коржик? — здивувався Компресик, побачивши перед собою справжнього Коржика.
— Так, я. А чому б мені не бути Коржиком?
— Так, так, звичайно, — поспішив погодитись Компресик. — Чому б вам і не бути Коржиком… Та справа в тому, що в нас уже є один Коржик… тобто… тьху! Що це я кажу! Скажіть, ви не загубили випадково свого шоферського посвідчення?